Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У липні 2008 року ДК "Укртрансгаз" в собі відділення "Волинське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до господарського суду з позовом до ВАТ "Волиньгаз" про стягнення 222 192,80 грн. боргу за договором на надання послуг по транспортуванню природного газу для виробничо-технологічних потреб № ВТ/В003/5 від 03.03.2003 року, 29 040,81 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 22 436,73 грн. пені, 2 419,36 грн. річних та 44 481,90 грн. штрафних санкцій.

Заявою від 19.02.2009 року позивач уточнив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь 222 129,78 грн. заборгованості, 6 226,84 грн. інфляційних втрат, 6 249,01 грн. пені і 1 610,55 грн. річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 19.02.2009 року позов задоволено. Постановлено про стягнення 222 129,78 грн. заборгованості, 6 226,84 грн. інфляційних втрат, 6 249,01 грн. пені та 1 610,55 грн. річних. В частині стягнення 16 187,72 грн. пені, 22 813,97 інфляційних витрат, 808,81 3 % річних та 44 481,90 грн. штрафу провадження в справі припинено.

В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не переглядалось.

Рішення місцевого господарського суду оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2009 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскаржене судове рішення скасувати, постановивши нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанцій, взаємовідносини сторін врегульовані договором № ВТ/В003/5 від 03.03.2003 року, за умовами якого позивач зобов’язався надати послуги по транспортуванню природного газу для виробничо-технологічних потреб відповідачу, а останній зобов’язався оплатити за отримані послуги до 15 числа місяця, наступного за звітним.

За період з січня 2007 року по квітень 2008 року позивачем надано відповідачу послуг по транспортуванню газу на спірну суму.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Невиконання відповідачем свого обов’язку по своєчасній оплаті за надані послуги по транспортуванню природного газу для виробничо-технологічних потреб, надає позивачу право вимагати оплати боргу у примусовому порядку, а тому, господарський суд першої інстанції правомірно постановив про стягнення з відповідача залишку боргу, з урахуванням його відповідності за порушення грошових зобов’язань, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, і підстав для скасування чи зміни судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів зокрема із посиланням на постанову КМУ від 27.12.2001 року № 1729 (1729-2001-п) , положення якої не впливають на виконання зобов'язань за спірним договором, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 19.02.2009 року без змін.