19/17 Про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти - 14.05.2009 Прийняття

Ходаківської І.П. касаційну скаргу Облспоживспілки № 16-77/20 від 05.02.09 та касаційну скаргу Торгового дому № 30 від 06.02.09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.09.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 21.04.09 для перегляду справ, призначених до розгляду на 23.04.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –

Першиков Є.В, судді –Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 23.04.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.04.09 було оголошено перерву для виготовлення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України, про що присутніх у судовому засіданні 23.04.09 представників було повідомлено під підпис.

14.05.09 до колегії суддів надійшли телеграми та факсимільні клопотання скаржників в яких ставиться питання про відкладення оголошення результатів розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю явки їх представника у судове засідання через потрапляння в ДТП.

Враховуючи, що розгляд справи по суті фактично було завершено у судовому засіданні 23.04.09, за присутності представника скаржників, то присутність представника сторони на оголошенні результату перегляду справи не може вплинути на його зміст, оскільки надання додаткових пояснень сторін на даному процесуальному етапі не вимагається, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення зазначених клопотань. При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що процесуальне право сторони бути ознайомленою з результатами розгляду касаційної скарги у зв'язку з відхиленням вказаних клопотань не порушується, оскільки у будь-якому разі повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу в установленому законом порядку поштою.

За згодою представників Фірми, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.05.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, 20.01.09 Фірма звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Торгового дому, Підприємства та Облспоживспілки про солідарне стягнення 207 931,11 грн. доходів (упущеної вигоди), які одержані або могли бути одержані за час користування з 12.10.07 по 23.11.07 (43 дні) будівлею універмагу, власником якої є Фірма. Разом з тим, в позовній заяві ставилось питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Облспоживспілки, Торгового дому та Підприємства в межах суми позову (207 931,11 грн.)

Ухвалою від 22.01.09 господарського суду Рівненської області вказана позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у даній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Також, з матеріалів справи вбачається, 26.01.09 до господарського суду Рівненської області Фірмою було подано заяву про уточнення заходів забезпечення позову, в якій в порядку ст.ст. 22, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України ставилось питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову

(207 931,11 грн.) рівними частинами: а саме на грошові кошти Облспожиспілки в сумі 69 310,37 грн., грошові кошти Торгового дому в сумі 69 310,37 грн. та грошові кошти Підприємства в сумі 69 310,37 грн.

Вказані клопотання Фірми мотивовані, зокрема, значною сумою позову, фактом тривалого безпідставного використання відповідачами будівлею універмагу за умови ігнорування прав та інтересів законного власника цього майна, що, за твердженням Фірми, завдало їй шкоду у вигляді упущеної вигоди, стягнення якої є предметом даного спору.

Ухвалою від 28.01.09 господарського суду Рівненської області (суддя Тимошенко О.М.) клопотання Фірми задоволено.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам, в межах суми 207 931,11 грн. рівними частинами, а саме: накладено арешт на грошові кошти Торгового дому в сумі 69 310,37 грн., накладено арешт на грошові кошти Підприємства в сумі 69 310,37 грн., та накладено арешт на грошові Облспожиспілки в сумі 69 310,37 грн.

При винесенні зазначеної ухвали місцевий суд взяв до уваги посилання заявника на те, що Облспоживспілка є єдиним засновником Торгового дому та Підприємства, та, як стало відомо Фірмі зі справи № 12/354, Облспоживспілкою прийнято рішення про реорганізацію визначених суб'єктів господарювання.

З огляду на викладене суд вказав, що у зв'язку з можливою реорганізацією відповідачів існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду щодо задоволення позову про стягнення грошових сум.

Окрім того, суд першої інстанції врахував доводи Фірми про те, що Облспоживспілкою проводиться продаж нерухомого майна, про що свідчить оголошення в газеті "Рівненський кооператор" від 23.01.09 № 3 (355), у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про те, що існує реальне достатньо обґрунтоване припущення можливості відчуження відповідачами своїх активів та припинення діяльності цих підприємства.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Облспоживспілка та Торговий дім звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять ухвалу від 28.01.09 господарського суду Рівненської області скасувати.

Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що при винесенні вказаного процесуального акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 41, 124 Конституції України, ч. 2 ст. 319, ст. 392, Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 59, 104, 107 Господарського кодексу України, ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Фірма щодо доводів скаржників заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційні скарги Облспоживспілки та Торгового дому залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, відзив на касаційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Ул-гля. забезпечується, зокрема, шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що процесуальним законом визначено обов'язок заявника обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4

Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки предметом позовних вимог фактично є стягнення грошових коштів за період неправомірного користування відповідачами власністю позивача, то звернувшись до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах спірної суми, Фірма належним чином обґрунтувала та довела необхідність застосування таких заходів з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів про вчинення відповідачами дій щодо суттєвого відчуження належних їм об'єктів нерухомості, що не виключає в подальшому можливість припинення діяльності таких юридичних осіб.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному касаційному провадженні обмежилась перевіркою застосування попередньою судовою інстанцією лише норм процесуального права в контексті наявних касаційних скарг Облспоживспілки та Торгового дому.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що зазначені касаційні скарги слід залишити без задоволення, а справу –направити до господарського суду першої інстанції для розгляду спору по суті заявлених вимог.