804/2721/15 Про визнання протиправним рішення відділу Державної виконавчої служби міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження, скасування постанови відділу Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, визнання протиправним рішення відділу Державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, та скасування постанови відділу Державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження - 11.06.2019 Прийняття

за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання протиправним рішення, скасування постанов, скасування оцінки майна,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Турлакова Н. В.) від 13 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Юрко І. В., Гімон М. М., Чумак С. Ю.) від 13 грудня 2016 року,

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 24 лютого 2016 року, просили:

- визнати протиправним рішення Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 39188986 від 02 серпня 2013 року;

- скасувати постанову Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 39188986 від 02 серпня 2013 року;

- визнати протиправним рішення Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 12 серпня 2013 року у виконавчому провадженні № 39188986;

- скасувати постанову Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 12 серпня 2013 року у виконавчому провадженні № 39188986;

- скасувати оцінку нерухомого майна від 25 грудня 2013 року, а саме квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 39188986.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) в частині визначення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, відповідачем порушено правила територіальності, оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем розташування майна, та в період дії мораторію.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування оцінки нерухомого майна від 25 грудня 2013 року, а саме квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 39188986.

4. 03 квітня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у судовому засіданні задоволено клопотання позивачів про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

5. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 39188986 від 02 серпня 2013 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 39188986 від 12 серпня 2013 року.

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. 28 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3, в яких позивачі просять оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

9. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

11. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 804/2721/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л. - головуючий суддя, Білоус О. В., Шарапа В. М.).

13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 519/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

15. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 березня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 014/08/11-21/078/08, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Івановою С. Я., та зареєстрований в реєстрі за № 1305. Предметом договору стала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір забезпечував вимоги іпотекодержателя, що витікали з кредитного договору № 014/3662/146310/82 від 26 березня 2008 року, який був укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5, предметом якого була видача коштів на споживчі цілі у сумі 27195,00 доларів США. Строк дії договору 120 місяців, тобто до 25 березня 2018 року.

17. Згідно заяви за № 396 від 22 липня 2011 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Саксаганського відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом № 1310 від 23 грудня 2010 року.

18. Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції від 27 липня 2011 року ВП № 27829710 було відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на заставлене майно - нерухоме майно, а саме 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позичальник ОСОБА_5 ) у рахунок задоволення вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в межах суми стягнення 334873,19 грн.

19. Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС Криворізького МУЮ від 24 травня 2012 року виконавчий документ (виконавчий напис № 1310 від 23 грудня 2010 року) повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, оскільки стягувач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовився залишити за собою не реалізоване на прилюдних торгах нерухоме майно належне боржникові.

20. 02 серпня 2013 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Жовтневого відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом № 1310 від 23 грудня 2010 року. В заяві стягував просив відкрити виконавче провадження по виконанню вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на заставне майно 3-х кімнатну квартиру, що розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 (фактично мешкає у АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (фактично мешкає у АДРЕСА_2 ), які є майновими поручителями ОСОБА_5 .

21. Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ Свистун П. О. від 02 серпня 2013 року на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження ВП № 39188986 за виконавчим написом № 1310 від 23 грудня 2010 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме 3-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Місце проживання боржника зазначено: АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 . Зазначеною постановою запропоновано боржнику добровільно виконати у строк до 08 серпня 2013 року.

22. Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ Свистун П. О. від 12 серпня 2013 року накладено арешт на 3-х кімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності боржникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_1, адреса АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_2 ).

23. Вважаючи протиправними оскаржувані рішення Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24 травня 2012 року, виконавчий напис № 1310 виданий 23 грудня 2010 року повернуто ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, граничний строк пред`явлення зазначеного виконавчого документа до виконання з урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" мав бути 24 травня 2013 року, а тому у Жовтневого відділу ДВС Криворізького МУЮ підстав для відкриття виконавчого провадження 02 серпня 2013 року за таким виконавчим документом не було.

25. Також, суди дійшли висновку, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) щодо територіальності здійснення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні.

26. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 12 серпня 2013 року винесена в рамках виконавчого провадження № 39188986, відкритого на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 серпня 2014 року, яка не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

28. Зокрема, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій надано невірну оцінку щодо визначення територіальної юрисдикції виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки стягувач у заяві про відкриття вправі зазначати відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення.

29. Щодо порушення строків для прийняття виконавчого документа до виконання, скаржник зазначив, що постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС від 20 грудня 2012 року виконавчий документ було повернуто стягувачу, відтак граничним строком для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання є 19 грудня 2013 року. Отже, стягувач не пропустив строк звернення для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

30. Також скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги ст. 99, 100 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), оскільки позивачами пропущено строк звернення до суду, а судами не постановлено ухвалу про визнання причин пропуску строку поважними.

31. Крім того, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій в порушення вимог ст. 53, 54 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) не було залучено ОСОБА_3 до участі у справі, в якості третьої особи, що позбавило останнього на реалізацію своїх прав та інтересів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

33. Предметом спору у цій справі є законність постанови державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 39188986 від 02 серпня 2013 року та постанови державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 39188986 від 12 серпня 2013 року.

34. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 606-XIV (606-14) ).

36. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, у тому числі, такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.

37. За змістом ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 606-XIV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

39. Статтею 22 Закону № 606-XIV визначено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання. Відповідно до частини першої вказаної статті виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

40. Згідно ст. 91 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року № 3425-XII виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

41. Відповідно до ст. 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

42. Статтею 47 Закону № 606-XIV наведено випадки, за яких виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

43. Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 727/1256/16-ц), аналізуючи положення статей 22, 23, 47 Закону № 606-XIV, дійшла висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою державного виконавця 24 травня 2012 року виконавчий напис від 23 грудня 2010 року № 1210 повернуто стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, оскільки стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

46. Тобто, виконавчий документ було повернуто у зв`язку з відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, а тому, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, суди дійшли правильного висновку, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону № 606-XIV річний строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з дня повернення такого документа (24 травня 2012 року) і перебіг строку починається заново.

47. Судами встановлено, що стягувач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження 02 серпня 2013 року, тобто, після закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, однак постановою від 02 серпня 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

48. Враховуючи викладене Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 серпня 2013 року, оскільки закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, та він не поновлювався у порядку встановленому законом.

49. Щодо доводів касаційної скарги, викладених у п. 29 цієї постанови, Суд зазначає, що фізична наявність постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20 грудня 2012 року у виконавчому провадженні № 27829710 з виконання виконавчого напису від 23 грудня 2010 року № 1310 не може свідчити про не порушення стягувачем строку звернення до державної виконавчої служби для виконання зазначеного напису.

50. Судами попередніх інстанцій надана належна оцінка вказаним обставинам, досліджено докази на їх підтвердження та зроблено відповідні висновки. Так, апеляційний суд зазначив, що згідно інформації наявної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, відсутні відомості щодо постанови від 20 грудня 2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 27829710. Натомість, у зазначеному реєстрі містяться відомості, що виконавче провадження № 27829710 завершене згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24 травня 2012 року.

51. Щодо доводів касаційної скарги, викладених у п. 28 цієї постанови, Суд зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) не пов`язує можливість відкриття виконавчого провадження із інформацією, викладеною у заяві про відкриття виконавчого провадження, зокрема, щодо адреси проживання боржника. У цій справі, встановлення факту проживання не за адресою вказаній у виконавчому документі, повинно було бути здійснено після відкриття виконавчого провадження належним за територіальністю органом державної виконавчої служби, та, за наявності об`єктивних обставин, передати виконавче провадження до іншого відділу державної виконавчої служби.

52. Отже, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності порушень відповідачем вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та відповідно, підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від № 39188986 від 02 серпня 2013 року.

53. Також, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 12 серпня 2013 року, оскільки зазначена постанова прийнята в межах виконавчого провадження та є його наслідком, постанова про відкриття якого не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , відтак всі подальші дії у цьому виконавчому провадженні не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам цього Закону.

54. Щодо посилань скаржника на пропуск позивачами строку для звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні 03 квітня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом задоволено клопотання позивачів про поновлення строку на звернення адміністративного суду та поновлено такий строк.

55. Також Суд доходить висновку про безпідставність доводів скаржника щодо незалучення ОСОБА_3 до розгляду справи в якості третьої особи, оскільки КАС України (2747-15) , чинним на час розгляду судами попередніх інстанцій цієї справи, не було передбачено, що залучення третьої особи, є обов`язком суду. Крім того, ОСОБА_3 не був учасником виконавчого провадження, в межах якого оскаржуються рішення відповідача.

56. Суд зазначає, що правовідносини, які виникли внаслідок здійснених виконавчих дій (реалізація майна боржника, набуття власності на реалізоване відповідачем майно, тощо) є окремим предметом судового розгляду, відтак будь-яких прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3 в межах цієї справи, порушено не було.

57. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

58. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

59. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи (аналогічні доводам відповідача у справі) були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

60. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

61. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

62. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

64. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 804/2721/15 залишити без змін.