Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянув

За участю представників сторін:

від Генеральної прокуратури України –Рудак О.В.

від позивача –не з'явився,

від відповідача –не з'явився,

від третіх осіб –не з'явились,

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в особі адміністрації Ленінського району м.Миколаєва про визнання права власності.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008 позов задоволено. Визнано за приватним підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення (літ. Ф-І, Ф-2, Ф3-1, Ф4-1) загальною площею 431 кв.м., основною - 401,3 кв.м. літера Е-1, загальною площею 123,2 кв.м. за адресою вул. Електронна, 81/3 у місті Миколаєві.

Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008 та направити справу на новий розгляд.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради в особі адміністрації Ленінського району м.Миколаєва подав заяву, в якій зазначає, що вважає оскаржуване рішення незаконним, повністю приєднується до касаційного подання та просить розглядати справу без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи та касаційного подання, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Місцевим судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу №16 від 31.10.2001 позивачем було придбано частина приміщення адмінбудинку, який розташований в м. Миколаєві по вул. Електронна, 81/3.

Згідно до технічного паспорту на нежитлові будівлі по вул. Електронна, 81/3 у м. Миколаєві, виготовленого Комунальним підприємством "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" станом на 01.11.2006, позивачем за рахунок добудови літ. Ф-4-1 збільшена загальна площа нежитлової будівлі на 12,4 кв.м. та становить 431,1 кв.м.

Головне управління містобудування і архітектури управління архітектурної діяльності Миколаївської міської ради, Санітарно-епідеміологічна станція Ленінського району м.Миколаєва, Управління МНС України в Миколаївській області та суміжні землекористувачі не заперечують проти визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані приміщення.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що згідно частин 3, 5 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та позовної заяви, вимогою позивача є визнати за приватним підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення (літ. Ф-І, Ф-2, Ф3-1, Ф4-1) загальною площею 431 кв.м., основною - 401,3 кв.м. літера Е-1, загальною площею 123,2 кв.м. за адресою вул. Електронна, 81/3 у місті Миколаєві.

Відповідно до приписів Земельного кодексу (2768-14) та Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування. Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, оскільки Миколаївська міська рада є суб'єктом права власності на землю в межах її території, суд першої інстанції повинен був залучити її до участі у справі

Крім того, згідно частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а судом першої інстанції не було з'ясовано чи була надана земельна ділянка у встановленому порядку позивачу під уже збудоване нерухоме майно

Враховуючи вимоги ст. 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржуване судове рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи вищевикладене, рішення від 10.06.2008 господарського суду Миколаївської області підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Рішення від 10.06.2008 господарського суду Миколаївської області у справі №9/321/08 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.