16/89 Про стягнення заборгованість за поставлений природний газ - 14.05.2009 Прийняття

Дочірня компанія "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" заборгованості по договору №06/05-1867 в сумі 27473286,72 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2008р. у справі №16/89 (суддя Калашник В.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений природний газ відповідно до договору № 06/05-1867 від 19.12.2005 року в сумі 26665051,56 грн. з яких: 18280614,26 грн. - сума основного боргу, 1200000 грн. пеня, 6154902,69 грн. - інфляційні втрати; 1029534,61 грн. - річні від простроченої суми, а також 25500 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 808235,16 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. (головуючий Зварич О.В., судді Юрченко Я.О., Якімець Г.Г.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх частково скасувати.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 13.05.2009р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Владимиренко С.В.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 19 грудня 2005 року ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України"та ВАТ "Івано-Франківськгаз" уклали договір № 06/05-1867 на постачання природного газу, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в 2006 році природний газ з урахуванням обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1).

Договором № 06/05-1867 від 19.12.2005 року передбачено обов'язок покупця надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та встановлено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п.3.4).

Згідно п.5.1 договору № 06/05-1867 від 19.12.2005 року оплата за газ в місяці поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування коштів, по мірі їх надходження від споживачів природного газу на розподільчий рахунок відповідно до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств", затвердженого Постановою НКРЕ № 759 від 12.07.2000 року.

Втім, остаточний розрахунок за поставлений природний газ здійснюється до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки (редакція вказаного пункту договору зі змінами, згідно протоколу узгодження розбіжностей до договору на постачання природного газу № 06/05-1867 від 19.12.2005 року.

На виконання вказаного договору Дочірня компанія "Газ України"передала, а Відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз"прийняло туркменський природний газ для потреб населення за період з січня 2006 року по грудень 2006 року в загальному обсязі 591953,207 тис.куб.м. на суму 100472377,56 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Натомість, відповідач, взяті на себе за договором зобов'язання по оплаті отриманого у 2006 році природного газу виконав частково, сплативши лише 82191763,30 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 127 "а"- 147).

В п.6.2 договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 0,05% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (згідно змін передбачених протоколом узгодження розбіжностей до договору № 06/05-1867 від 19.12.2005 р.).

Окрім того, згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції стягнув з ВАТ "Івано-Франківськгаз" на користь ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"18280614,26 грн. основного боргу, 6154902,69 грн. інфляційних втрат, 1029534,61 грн. річних (3%) та 1200000 грн. пені, зменшивши її, в порядку ст. 233 Господарського кодексу України, на суму 808235,16 грн.

При цьому, посилання відповідача на те, що він не має права визначати порядок, розміри та строки розрахунків з позивачем виходячи з алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим постановою НКРЕ від 12.07.2000 р. № 759 (v0759227-00) в редакції Постанови НКРЕ від 30.09.2005 р. № 860, діючої на час постачання природного газу судом відхилено, оскільки цей алгоритм розподілу коштів не регулює порядок внесення коштів на рахунки, а передбачає лише порядок розподілу сплачених коштів.

Не прийняті до уваги і твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати обсяги розбалансування (притоки/відтоки) газу у строки, що встановлені для фактично спожитого газу, так як договір №06/05-1867 на постачання природного газу від 19.12.2005 року в поняття "газ"включає "природний газ з урахуванням обсягів розбалансування"і оскільки для оплати вартості обсягів розбалансування газу договором не встановлено спеціального порядку оплати, притоки-відтоки (розбалансування) газу оплачуються в тому ж порядку, що й інші обсяги переданого газу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 р. у справі №16/89 залишити без змін.