Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянув

За участю представників сторін :

Від Генеральної прокуратури України –Рудак О.В.,

від позивача –не з'явився,

від відповідача –не з'явився,

від третіх осіб –не з'явились,

Науково-виробниче підприємство "Авілон" товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності за позивачем на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться на території вул. Автотранспортна, 8А, м. Дніпропетровська та зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на зазначені об'єкти. Під час розгляду справи, позивач звернувся з клопотанням про заміну неналежного відповідача на Дніпропетровську міську раду та заявою про зміну позовних вимог та просив суд визнати за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться на території вул. Автотранспортна, 8А, м. Дніпропетровська, без додаткових актів введення в експлуатацію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006 у справі № 18/259-06, яке залишене без змін постановою від 26.12.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду, задоволено позов Науково-виробничого підприємства ТОВ "Авілон" до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності. Визнано за Науково-виробничим підприємством "Авілон" Товариством з обмеженою відповідальністю право власності на об'єкт самочинного будівництва, що знаходиться на території вул. Автотранспортна, 8А, м. Дніпропетровська, а саме: склад літ. Є-1, загальною площею 364,8 кв.м.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2007 постанову від 26.12.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006 у справі № 18/259-06 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2007 у справі №31/216(18/259-06)-07 позов задоволено. Визнано за Науково-виробничим підприємством "Авілон" Товариством з обмеженою відповідальністю право власності на нерухоме майно: склад літ. Є-1, загальною площею 364,8 кв.м, розташований по вул. Автотранспортна, 8А у Дніпропетровську без акту введення в експлуатацію.

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення від 31.07.2007 господарського суду Дніпропетровської області з підстав неправильного застосування норм матеріального права та в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та касаційного подання, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 19.07.2001, укладеного між позивачем та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі його рішення №1117 від 17.05.2001, позивачу передано у платне користування строком до 17.05.2016 земельну площею 0,2653 га, що знаходиться по вул. Автотранспортній, 8 у м. Дніпропетровську для фактичного розміщення тимчасових побутових приміщень.

Згідно розпорядження Міського голови від 30.09.2005 №847р нежитловій будівлі по вул. Автотранспортній, розташованій в межах землекористування позивача, присвоєно адресу –вул. Автотранспортна, 8-А.

Позивач за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 04.07.2003 придбав у Закритого акціонерного товариства "Термоізоляція" (третьої особи) тимчасові споруди: гараж літ. Л та склад літ. Б., що розташовані за адресою м. Дніпропетровськ вул. Автотранспортна, 8.

Відповідно до технічного висновку Дніпропетровської філії Державного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту НДІпроектреконструкція від 11.08.2005, технічного паспорту позивачем на земельній ділянці, що знаходиться у нього в оренді згідно зазначеного договору, замість знесеного складу літ. Б збудовано збірно-щитовий утеплений ангар (склад) площею 364,8 кв.м., який згідно технічного паспорту позначений літ. Є-1.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будівля складу, право власності на яку просив визнати позивач, збудована на земельній ділянці, що була відведена позивачу за договором оренди земельної ділянки від 19.07.2001, укладеним з виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Земельна ділянка за цим договором надавалася позивачу для фактичного розміщення тимчасових побутових приміщень.

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи, що позивач є користувачем земельної ділянки, на якій ним проведено самочинне будівництво спірної споруди, порушення прав та інтересів інших осіб відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з запереченнями скаржника, що при прийнятті рішення судом порушено норми матеріального права, якими передбачено введення в експлуатацію об'єктів, оскільки статтею 376 Цивільного кодексу України не передбачено, що умовою визнання права власності на самочинне будівництво є введення його в експлуатацію. Крім того, твердження касатора, що рішенням суду органи, які здійснюють державний нагляд відповідно до призначення об'єкта були позбавлені можливості виконання свого обов'язку щодо введення об'єкта в експлуатацію є необґрунтованим, оскільки позовні вимоги позивача є саме визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, а не визнання введеним його в експлуатацію.

Беручи до уваги все вищевикладене, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення від 31.07.2007 господарського суду Дніпропетровської області у справі №31/216(18/259-05)-07 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.