Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2008 р. у справі №54/47-08 (суддя Хачатрян В.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 р. (судді: Токар М.В., Івакіна В.О., Фоміна В.О.), позов задоволено: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 р., підписаний між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та ПП "Строитель"; стягнуто з Нововодолазької РДА Харківської області на користь Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ПП "Строитель" на користь Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі ПП "Строитель" просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2008 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 р. у справі №54/47-08, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, третьої особи та прокуратури, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

25.04.2002 р. Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області було видано розпорядження №82 "Про передачу на умовах оренди земель водного фонду ПП "Строитель", згідно з яким ПП "Строитель" було передано на умовах оренди для рибогосподарських потреб землі водного фонду, що знаходяться за межами населеного пункту Ордівської сільської ради терміном на 20 років. Пунктами 2, 3 розпорядження було зобов'язано ПП "Строитель" замовити виготовлення земельно-кадастрового плану земель водного фонду та водогосподарського паспорту; погодити виготовлену технічну документацію з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та отримати технічні умови на обслуговування гідротехнічних споруд в обласному управлінні водного господарства і рибної інспекції.

На підставі даного розпорядження 30.01.2003 р. між Нововодолазькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПП "Строитель" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до п. 1.1 якого відповідач-1 як орендодавець передав відповідачеві-2 —орендарю в строкове платне володіння і користування земельну ділянку (зайняту водним об'єктом —ставком), яка знаходиться на території Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області загальною площею 14,3 га, в т.ч. під водою —10,8 га, прибережна смуга, площею 3,5 га, з глухою земляною греблею; довжина греблі —120 м, ширина гребеня греблі —3–4 м, максимальна висота греблі 5,9 м; закріплення схилів—біологічне, закладення укосів: верхового —1:4, низового —1:2,5.

Вважаючи, що внаслідок передачі відповідачем-1 відповідачу-2 спірної земельної ділянки в оренду порушено право Ордівської сільради на розпорядження землями в межах населених пунктів (передбачене п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) ), прокурор Нововодолазького району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Ордівської сільської ради до Нововодолазької районної державної адміністрації, ПП "Строитель" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 р., підписаного між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та ПП "Строитель".

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачами норм п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (згідно з якими до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів —відповідні органи виконавчої влади), оскільки райдержадміністрація (відповідач-1) не мала повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою у зв'язку зі знаходженням останньої в межах населеного пункту (що підтверджується листом Нововодолазького районного відділу земельних ресурсів від 12.09.2007 р. №0614/1318).

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, відповідно до п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів —відповідні органи виконавчої влади; по-друге, знаходження спірної земельної ділянки в межах населеного пункту —села Ордівка Нововодолазького району Харківської області підтверджено матеріалами справи, в т.ч. листами відділу земельних ресурсів у Нововодолазькому районі Харківської області; п. 1.1 договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 р., актом приймання-передачі спірної земельної ділянки, водогосподарським паспортом ставка в с.Ордівка, поясненнями голови сільради та представників сторін; по-третє, у зв'язку зі знаходженням спірної земельної ділянки в межах населеного пункту —с.Ордівка, райдержадміністрація при укладенні договору оренди спірної земельної ділянки перевищила свої повноваження.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Предметом позову є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 р., укладеного між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та ПП "Строитель", у зв'язку з порушенням відповідачами норм п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) з огляду на знаходження спірної земельної ділянки в межах населеного пункту і відсутність у зв'язку з наведеним у райдержадміністрації повноважень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.

При цьому, як відповідачі, так і 3-тя особа (Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області) заперечують факт знаходження спірної земельної ділянки в межах населеного пункту.

Відповідно до п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції, що діяла у спірний період) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів —відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності належить до повноважень сільських рад.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Прокурор обґрунтував позовні вимоги порушенням прав сільської громади с.Ордівка у зв'язку з передачею в оренду райдержадміністрацією спірної земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту —с.Ордівка (що підтверджено листом Нововодолазького районного відділу земельних ресурсів від 12.09.2007 р. №0614/1318).

Таким чином до предмету доказування у даній справі входить встановлення правового режиму спірної земельної ділянки, і, відповідно, наявність чи відсутність у сільської ради права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на суперечливі висновки відділу земельних ресурсів щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки, пояснення голови сільради, а також підтвердження факту знаходження спірної земельної ділянки в межах населеного пункту матеріалами справи, не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надали оцінки всім наявним у справі доказам.

Відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті —це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій; межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Згідно з ч. 2 ст. 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Відповідно до наявних у матеріалах справи пояснень Харківської облдержземінспекції (лист від 31.05.2008 р. №20/1907 —т. 2, а.с. 9) та пояснень представника Харківської облдержземінспекції в засіданні суду касаційної інстанції проект встановлення меж сільських населених пунктів Ордівської сільської ради на даний час не затверджено, а відповідно до технічної документації по інвентаризації земель на території Ордівської сільради спірна земельна ділянка водного фонду знаходиться за межами с.Ордівка.

Листи відділу земельних ресурсів (т. 1, а.с. 17, 22; т. 2, а.с. 12) та письмові пояснення Харківської облдержземінспекції від 31.05.2008 р. №20/1907 (т. 2, а.с.9) містять суперечливі висновки щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки (що стало навіть підставою для винесення апеляційним господарським судом окремої ухвали щодо недоліків у діяльності Нововодолазького районного відділу земельних ресурсів у зв'язку з наданням недостовірної інформації на запити органу місцевого самоврядування (т. 3, а.с. 71–72)).

Крім того, слід зазначити, що господарський суд апеляційної інстанції, пославшись в обґрунтування висновків про знаходження спірної земельної ділянки в межах населеного пункту —с.Ордівка на п. 1.1 договору оренди земельної ділянки, акт приймання-передачі земельної ділянки, водогосподарський паспорт ставка, не звернув уваги, що вказані документи не містять інформації щодо знаходження спірної земельної ділянки в межах або за межами населеного пункту (в них лише зазначено про знаходження ставка на території Ордівської сільради).

Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Крім того, апеляційний господарський суд, пославшись в обґрунтування висновків про наявність у сільради повноважень щодо надання в користування спірної земельної ділянки водного фонду на ст.ст. 3, 6 Водного кодексу України (згідно з якими води є виключно власністю народу України, який здійснює право власності на води через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради), не взяв до уваги, що відповідно до ст. 8 Водного кодексу України розпорядження водними об'єктами місцевого значення віднесено до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, а сільські ради такої компетенції не мають (ст. 10 Водного кодексу України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ПП "Строитель" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 р. у справі №54/47-08 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2009р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2008 р. у справі №54/47-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.