Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У червні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Подільський цемент" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" про стягнення 12980 грн. штрафу за невірне заповнення документів СМГС по накопичувальній картці № 28090946 станції Гуменці Південно-Західної залізниці.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2008 позовна заява була повернута Відкритому акціонерному товариству "Подільський цемент" через невірне зазначення найменування відповідача, а саме відсутність коду ЄДРПОУ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 Ухвала господарського суду м. Києва від 26.06.2008 скасована, а позовна заява направлена на розгляд до господарського суду м. Києва по суті.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 набрала чинності, до Вищого господарського суду Державною адміністрацією залізничного транспорту "Укрзалізниця" не оскаржувалась, за таких обставин позовна заява вважається поданою до суду 17.06.2008 по штемпелю на поштовому конверті.

Позовні вимоги ВАТ "Подільський цемент" були вмотивовані тим, що у вагонах з вугіллям, який перевозився за міжнародними накладними СМГС зі станції Черкасів Камінь Західносибірської залізниці Росії на станцію Гуменці Південно-західної залізниці України у чотирьох вагонах було встановлено надлишок вантажу, про що станція Хутір-Михайлівський Південно-Західної залізниці склала комерційні акти про надлишок вантажу понад вантажопідйомність вагонів, а станція призначення Гуменці Південно-західної залізниці без згоди одержувача утримала із попередньої оплати 12980 грн. штрафу за невірне заповнення документів СМГС по накопичувальній картці № 28090946 на підставі ст.122 Статуту залізниць України.

Оскільки перевезення спірного вугілля здійснювалось за міжнародними накладними СМГС, ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачає відповідальність вантажовідправника за надлишок маси вантажу понад вантажопідйомність вагона, а не одержувача, ВАТ "Подільський цемент" звернувся з претензією до Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", яке відмовило прийняти претензію до розгляду з посиланням на неподання документів, необхідних для її розгляду.

Позивач вважав безпідставним відмову Головного комерційного управління "Укрзалізниці" прийняти претензію до розгляду і звернувся до господарського суду із позовом про стягнення безпідставно списаного залізницею штрафу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.2008 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 (головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Вербицької О.В.) позовні вимоги задоволені: стягнуто з Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент" 12980 грн. безпідставно списаних коштів та судові витрати.

Судові рішення обґрунтовані ст.12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), згідно з якою вантажовідправник несе відповідальність за вірність відомостей та заяв, вказаних ним в накладній, а відповідно до параграфу 6 ст.29 СМГС претензії та позови пред'являються для розгляду компетентним органам залізниць, перелік яких встановлено у Додатку №19 до Угоди, в якому зазначено в Україні Головне комерційне управління Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця".

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Державна адміністрація залізничного транспорту "Укрзалізниця" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на те, що прийняті по справі судові рішення є незаконними, висновки рішень не відповідають обставинам справи, докази, які мають суттєве значення для вирішення спору, були неповно та неналежно оцінені судами.

Заявник касаційної скарги наполягає на неналежному дотриманні ВАТ "Подільський цемент" обов'язкового досудового претензійного порядку врегулювання спорів, що випливають із перевезення СМГС, а неналежне дотримання претензійного порядку позбавляє позивача права на звернення із позовом до суду.

"Укрзалізниця" вважає себе неналежним відповідачем по справі, оскільки у Додатку № 19 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення СМГС перелік органів та підстав заявлення претензій та позовів до "Укрзалізниці " є вичерпним, а вимоги з інших підстав, ніж передбачено у Додатку № 19 СМГС заявляються до залізниці, яка ці суми стягнула.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 06.09.2007 зі станції Черкасів Камінь Західносибірської залізниці (Росія) у вагонах №№ 64116486, 64997406, 61667960, 64204464 згідно залізничних накладних №№ АА 896573, АА 896572, АА 896570 було відправлено вантаж (вугілля кам'яне марки Т - тощий) у кількості по 69 000 кг у кожному вказаному вагоні на станцію призначення Гуменці Південно-Західної залізниці (Україна) Відкритому акціонерному товариству "Подільський цемент".

13.09.2007 р. вагони №№ 64116486, 64997406, 61667960, 64204464 з вантажем - вугілля кам'яне прибули на прикордонну станцію Хутір-Михайлівський Південно-Західної залізниці.

Відповідно до комерційних актів станції Хутір –Михайлівський Південно-західної залізниці серії Б № 018381/389/9, № Б 018380/388/8, № Б 018378/386/6 та № Б 018379/389/7 у вагонах №№ 64116486, 64997406, 61667960, 64204464 були визначені надлишки вантажу понад вантажопідйомність вагонів та понад масу, зазначену вантажовідправником у залізничних накладних, в кількості 10650 кг, 10600 кг, 10400 кг, 10400 кг відповідно, всього 42050 кг.

14.09.2007 надлишок вантажу загальною кількістю 42050 кг на станції Хутір-Михайлівський Південно-Західної залізниці був перевантажений у окремий вагон та направлений на станцію Гуменці Південно - Західної залізниці відповідно по досилочній залізничній накладній № 3313509.

01.10.2007 по переліку № 0309-0310 від 03.09.2007 Технологічний центр по обробці перевізних документів ТехПД-3 Жмеринської дирекції залізничних перевезень з особового рахунку Відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент" на підставі накопичувальної картки № 28090946, в якій вказано: збір за невірно заповнені документи. Штраф по ст. 122 Статуту залізниці" списав грошові кошти в сумі 12980 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Подільський цемент" звернулось з претензією № 16/016-1049 від 18.04.2008 до Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", в якій вимагало повернути неправомірно стягнуті кошти 12980 грн. До претензійної заяви було долучено оригінали листів 5 залізничних накладних СМГС, комерційних актів, перелік ТехПД, копія накопичувальної картки.

Листом № ЦРКСМ-37/08 від 22.04.2008 відповідач Головне комерційне управління "Укрзалізниці" повідомив позивача, що повертає претензію без розгляду на підставі параграфу 7 ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, мотивуючи свою відмову тим, що до претензії за перебори платежів додаються оригінали накладних ( 1 та 5 листа). Крім того, відповідач у листі зазначає, що відповідно до параграфу З ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення претензії про повернення сум, які були сплачені по договору перевезення, пред'являються особою, яка здійснила даний платіж і тільки до тієї залізниці, якою були стягнуто ці суми, а тому запропонував позивачу звернутись до Південно-Західної залізниці.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що за положенням параграфу 1 статті 30 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення(СМГС) право пред'явлення позову, який ґрунтується на договорі перевезення, належить тій особі, яка має право заявити претензію залізниці. Позов може бути пред'явлений тільки після заявлення претензії у відповідності до вимог статті 29 цієї Угоди.

Згідно з параграфом 6 статті 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення претензії пред'являються компетентним органам залізниць, перелік яких встановлено у додатку № 19 до Угоди. Під терміном "залізниця" Угода СМГС має на увазі усі залізниці однієї держави.

Додаток № 19 до Угоди СМГС в редакції, яка діяла на день пред'явлення претензії 18.04.2008 та позову 17.06.2008, визначав таким компетентним органом в Україні "Укрзалізницю" Головне комерційне управління по всіх претензіях згідно СМГС.

З 01.07.2008 набрали чинності зміни Додатку 19 до СМГС, згідно з якими "Укрзалізниця", Головне комерційне управління залишилось компетентним розглядати претензії згідно СМГС, окрім претензій по переборах перевізних платежів і поверненню сум, сплачених по договору перевезення, які пред'являють відправники та одержувачі України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно визначили "Укрзалізницю" Головне комерційне управління на день пред'явлення претензії та позову компетентним органом і належним відповідачем по справі.

Щодо посилання Головного комерційного управління "Укрзалізниці" на необхідність долучення до претензії оригіналів накладних ( 1 та 5 листа), то параграф 7 ст.29 СМГС передбачає перелік обов'язкових документів у разі заявлення претензій у випадку повної втрати вантажу, часткової втрати, пошкодження, псування вантажу, у випадку прострочення доставки вантажу, та у випадку перебору провізних платежів. Перелік обов'язкових документів у разі претензії про повернення списаного штрафу параграф 7 ст.29 СМГС не передбачає, - за таких обставин суди попередніх інстанцій підставно визнали претензійний порядок дотриманим.

Згідно з параграфом 1 статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) відправник несе відповідальність за неправильність відомостей і заяв, вказаних їм у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення всіх відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені у невідповідну графу накладної.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що залізницею було безпідставно списані кошти штрафу з особового рахунку вантажоодержувача у сумі 12 980 грн. за неправильно заповнені документи.

Крім того, параграф 3 статті 12 СМГС встановлює штраф за навантаження вантажу відправником з перевантаженням вагону понад його максимальну вантажопідйомність –у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено цей надлишок, що не є тотожним розміру штрафу, встановленого ст.122 Статуту залізниць України.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо посилання заявника касаційної скарги на те, що позов заявлено і розглянуто судами до відповідача –Головного комерційного управління, яке не є юридичною особою і не може бути відповідачем у судах, то колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що Головне комерційне управління є структурним підрозділом Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця", наділено повноваженнями розглядати претензії до "Укрзалізниці" по СМГС, а також представляти "Укрзалізницю" в судах.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2009. у справі № 26/412 залишити без змін.