13/511-ПН-08 Про визнання права власності на майно - 14.05.2009 Прийняття

У жовтні 2008р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаспецпроект" про визнання права власності на магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: кв.№49, б.10, вул. Чорноморська, м. Херсон.

Під час розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги, згідно поданого клопотання про уточнення позовних вимог, в якому останній просив суд визнати право власності на магазин промислових товарів літ.А, що знаходиться за адресою: б.10, вул. Чорноморська, м. Херсон, загальною площею основи 70,6м2: 66,9м2 - магазин; 3,7м2 - ґанок; загальна площа приміщень згідно внутрішніх обмірів 54,1м2: торгівельний зал 1 - 12м2, торгівельний зал 2 - 40,2м2, санвузол 3 - 1,9м2.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.10.2008р. у справі №13/511-ПН-08 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги задоволено. Визнано за приватним підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - літера А, в будинку №10 по вулиці Чорноморській у м.Херсоні, площею основи 70,6м2, з яких -66,9м2 площа магазину, 3,7м2 - площа ґанку, загальною площею приміщень згідно внутрішніх обмірів -54,1м2, з якої торгівельний зал №1 площею 12м2, торгівельний зал №2 площею 40,2м2, санвузол №3 площею 1,9м2.

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не було оскаржено.

Не погодившись з прийнятим у справі рішенням, Перший заступник прокурора Херсонської області звернувся в порядку ст. 107 ГПК України до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в інтересах Херсонської міської ради, в якому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 28.10.2008р. у даній справі та направити справу на новий судовий розгляд.

В судове засідання представники Херсонської міської ради, позивача, відповідача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи учасники судового процесу та прокурор були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційне подання за відсутності представників Херсонської міської ради, позивача, відповідача.

Херсонська міська рада надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційне подання Першого заступника прокурора Херсонської області про підтримання вимог, викладених в цьому касаційному поданні, та просила справу розглядати без участі представників Херсонської міської ради.

Відзиви на касаційне подання на час розгляду справи в касаційній інстанції суду сторонами надані не були, що, у відповідності до приписів статті 1112 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту.

Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, відзив Херсонської міської ради, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження. Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, і визнаючи за позивачем право власності на магазин промислових товарів літ.А, що знаходиться за адресою: б.10, вул. Чорноморська, м.Херсон, загальною площею 70,6м2, місцевий господарський суд, пославшись на положення статтей 328, 331, 376, 392, 778 ЦК України, ст. 283 ГК України, виходив з того, що: позивач за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартири від 27.02.2008р., зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів згідно Витягу з реєстру №5510846 від 27.02.2008р., придбав у власність трикімнатну квартиру №49 в будинку №10 по вулиці Чорноморській у м.Херсоні, загальною площею 55,2м2, на яку зареєстрував право власності, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17906586 від 27.02.2008р., та яку впослідуючому в процесі господарської діяльності передав відповідачу на два роки в користування за актом приймання-передачі від 03.03.2008р. на підставі договору оренди від 03.03.2008р., за що останній зобов’язався щомісячно сплачувати позивачу орендну плату на суму 2400грн.

Натомість, надаючи оцінки договору оренди від 03.03.2008р., укладеному між сторонами, місцевий господарський суд всупереч положень ст. 43 ГПК України не надав належної правової оцінки договору наявному в матеріалах справи (а.с.19), підписаному лише орендарем-відповідачем.

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач в процесі оренди без згоди позивача провів реконструкцію цієї квартири, переобладнавши її у магазин промислових товарів, що підтверджується технічною документацією, виготовленою Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, а саме: магазин має площу 70,6м2, з яких 66,9м2 займає сам магазин, 3,7м2 - площа ґанку, а самі приміщення мають площу згідно внутрішніх обмірів - 54,1м2, з якої торгівельний зал №1 площею 12м2, торгівельний зал №2 площею 40,2м2, санвузол №3 площею 1,9м2.

Крім того, місцевим господарським судом вказано, що позивач, оспорюючи проведення будівельних робіт, неодноразово листами від 04.08.2008р., 10.09.2008р. та 24.09.2008р. звертався до відповідача з вимогою про припинення реконструкції квартири та повернення її у зв'язку з розірванням договору, на що відповідач в листі від 06.10.2008р. вказав про відмову повернення майна, а також, що він є співвласником приміщень внаслідок здійснених ним поліпшень.

З цими запереченнями відповідача суд першої інстанції не погодився, посилаючись на приписи ст. 283 ГК України, ст. 778 ЦК України, із зазначенням, що відповідач не є співвласником спірного майна, між сторонами відсутній правочин щодо збудованого майна, та відповідач провів таку реконструкцію без дозволу позивача, внаслідок чого дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту згідно положень ст. 392 ЦК України.

Проте, наведене позивачем обґрунтування права власності не можна визнати достатнім для прийняття рішення у цій справі, оскільки судом не враховано, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Водночас вирішуючи спір по суті, суд повинен був встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, а також яким чином особа, до якої позивачем пред’явлено позов, порушує права останнього.

Тоді як судом першої інстанції в прийнятому у справі рішенні зазначено, що відповідач визнає в повному обсязі заявлені позивачем вимоги.

Отже для вирішення спору по суті суду необхідно було встановити, які правовідносини виникли між сторонами у справі та які права чи законні інтереси позивача порушено відповідачем, за захистом яких позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проте судом, в порушення вимог ст. 84 ГПК України не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається позивач, пов’язує виникнення у нього права на позов у обраний ним спосіб захисту, а у відповідача –відповідного передбаченого законом обов’язку, з витребуванням на підставі ст. 38 ГПК України і дослідженням документів, підтверджуючих обставини і підстави позову.

Вищезазначені приписи діючого законодавства залишились поза увагою місцевого господарського суду.

Згідно ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

До суду касаційної інстанції першим заступником прокурора у порядку ст. 107 ГПК України подано касаційне подання в інтересах Херсонської міської ради, з посиланням на приписи ст.ст. 8- 12 Земельного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про планування та забудову території", ст. 376 Цивільного кодексу України, із зазначенням про нез’ясування судом при прийнятті оскарженого рішення осіб, прав та інтересів яких стосується даний спір та обставин, а саме: чи заявлено позов саме з підстав, визначених ст. 376 ЦК України, чи надалася позивачу у встановленому порядку земельна ділянка, на якій здійснено самочинне будівництво; який правовий статус земельної ділянки, чи надавалися у відповідності до положень ст.30-1 Закону України "Про планування і забудову" (чинної на момент звернення до суду та вирішення спору по суті), ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" (чинної на момент звернення до суду та вирішення спору по суті), п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243 (1243-2004-п) (чинного на момент звернення до суду та вирішення спору по суті) дозволи на проведення реконструкції квартири та прийняття переобладнаного об’єкту нерухомості в експлуатацію, право власності на який суд у даній справі визнав за позивачем.

Разом з тим, у відповідності до ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку вихідних даних на проектування; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем –здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

Згідно ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", ст.ст. 12, 23 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво об’єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

У відповідності до п.42 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" (чинної на момент звернення до суду та вирішення спору по суті) виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" (чинної на момент звернення до суду та вирішення спору по суті) будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад.

Однак не врахувавши вищезазначених приписів норм матеріального права, суд першої інстанції, вирішуючи спір про визнання права власності на реконструйоване нерухоме майно, не залучив до участі у справі у певному процесуальному статусі Херсонську міську раду, тоді як прийняте у даній справі оскаржене рішення стосується її прав та обов’язків, і, як наслідок, стало підставою звернення Першого заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської міської ради з касаційним поданням. Викладене відповідно до вимог пункту 3 частини 2 статті 11110 ГПК України (1798-12) є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Поряд з цим, вирішуючи спір про визнання права власності на реконструйоване нерухоме майно, позивач мав довести суду належними і допустимими доказами дотримання вищезазначених норм щодо реконструкції нерухомого майна у відповідності до їх приписів, втім суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 38, 43 ГПК України не встановлював зазначених обставин.

Крім того, слід взяти до уваги, що згідно ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" (чинної на момент звернення до суду та вирішення спору по суті) закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243 (1243-2004-п) (чинного на момент звернення до суду та вирішення спору по суті), передбачено складення акту державною приймальною комісією, його затвердження у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Пунктом 29 цього Порядку (1243-2004-п) (чинного на момент звернення до суду та вирішення спору по суті) встановлено, що датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Для здійснення повноважень у галузі будівництва, передбачених ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів міських рад належать делеговані повноваження прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій.

Однак, місцевий господарський суд при вирішенні спору на вказані норми належної уваги не звернув і не з’ясував при визнанні за позивачем права власності на вказаний об'єкт, чи прийнятий цей об’єкт до експлуатації, чи складений та затверджений державною приймальною комісією акт про прийняття в експлуатацію цього об’єкту.

Крім того, положеннями, запровадженими Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005р. (z0927-05) , зареєстрованими в Мінюсті України 25.08.2005р. за N927/11207 встановлений порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, для чого необхідно отримання дозволу органу місцевого самоврядування на переобладнання або перепланування.

Водночас поза увагою суду першої інстанції при прийнятті у справі рішення всупереч положень ст. 43 ГПК України були залишені приписи наведених Правил, а також їх дотримання сторонами у справі щодо визнання за позивачем права власності на магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: кв.№49, б.10, вул. Чорноморська, м. Херсон, реконструйований відповідачем з належної позивачу на праві власності квартири за цією ж адресою, та не з’ясовано отримання дозволу органу місцевого самоврядування на переобладнання або перепланування спірної нерухомості.

Викладене свідчить про те, що судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Поряд з цим обґрунтування рішення у справі нормою ч.5 ст. 376 Цивільного Кодексу України, згідно якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, колегія суддів вважає помилковим, оскільки у даній нормі йдеться про ті випадки, коли самочинне будівництво здійснене на земельній ділянці іншої особи (власника чи землекористувача) без його на те згоди і саме цей власник або землекористувач має право на судовий захист від самозабудовника шляхом визнання права власності на самочинне будівництво.

Крім того, задовольняючи позов про визнання права власності на магазин літера А, в будинку №10 по вулиці Чорноморській у м. Херсоні, загальною площею 70,6м2, місцевий господарський суд посилаючись на приписи ч.3 ст. 376 ЦК України, не звернув увагу на те, що згідно цієї норми право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За цих обставин суду належало з’ясувати, чи вирішував компетентний орган питання про надання земельної ділянки розташованої під реконструйованим магазином площею 70,6м2 (у т.ч. 66,9м2 - магазин, 3,7м2 - площа ґанку, а самі приміщення мають площу згідно внутрішніх обмірів - 54,1м2, з якої торгівельний зал №1 площею 12м2, торгівельний зал №2 площею 40,2м2, санвузол №3 площею 1,9м2) з трикімнатної квартири №49 в буд.№10 по вул.Чорноморській у м.Херсоні загальною площею 55,2м2 .

При цьому, з метою уникнення можливого порушення прав та інтересів власника земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, місцевий господарський суд повинен був з'ясувати особу, яка є таким власником земельної ділянки, та залучити її до участі у справі у певному процесуальному статусі.

Вищенаведене свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи межі перегляду касаційної інстанції оскаржуваного судового акту, визначені ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, ненадання суду касаційної інстанції права встановлювати обставини на підставі додатково наданих доказів, неоцінених судом першої інстанції, прийняте у справі рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, у зв'язку з чим, касаційне подання Першого заступника прокурора Херсонської області в інтересах Херсонської міської ради підлягає задоволенню.

Під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно врахувати викладене, з’ясувати суб’єктивний склад сторін у даній справі та залучити у певному процесуальному статусі осіб, на права та обов’язки яких може вплинути рішення у даній справі, з метою забезпечення можливості реалізації процесуальних прав усіх учасників процесу, перевірити та надати належну правову оцінку викладеним першим заступником прокурора у касаційному поданні та Херсонською міською радою у відзиві на нього доводам, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.