826/25192/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні санкції - 11.06.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2017 року у складі судді Літвінової А.В.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року у складі суддів Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М.

у справі № 826/25192/15

за позовом Українського державного виробничого підприємства "Ізотоп"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

13 листопада 2015 року Українське державне виробниче підприємство "Ізотоп" (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 170 грн за порушення термінів подання податкової звітності по частині розрахунку прибутку, з мотивів його безпідставності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 серпня 2015 року №0020341503.

При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що термін подання податкової звітності зі сплати податку на прибуток підприємств становить календарний рік, і до позивача застосовуються положення саме підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а не положення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, на які міститься посилання в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

У жовтні 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство зазначає, що податковий орган ніяк не спростовує доводи, викладені в судових рішеннях, не наводить порушень норм матеріального та процесуального права та не обґрунтовує причини застосування неналежної норми Податкового кодексу України (2755-17) , просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності розрахунку частини прибутку (доходу) Підприємства за IV квартал 2014 року, за результатами чого складено акт від 30 липня 2015 року №535/26-50-15-03-24.

Податковим органом встановлено порушення Підприємством термінів подання податкової звітності в частині розрахунку прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету державними унітарними підприємствами, а саме: в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, платником несвоєчасно подано розрахунок частини прибутку (доходу) за IV квартал 2014 року; граничний строк подання 9 лютого 2015 року, дата фактичного подання 27 лютого 2015 року.

На підставі вказаного, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року №0020341503, яким за вказане порушення на Українське державне виробниче підприємство "Ізотоп" накладено штраф у розмірі 170,00 грн.

Рішеннями Головного управління ДФС у місті Києві від 13 жовтня 2015 року №15569/10/26-15-10-06 та Державної фіскальної служби України від 5 листопада 2015 року №23588/6/99-99-10-01-02-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем подана податкова звітність, у тому числі розрахунок частини прибутку (доходу) Підприємства за 2014 рік, яка врахована податковим органом як звітність IV кварталу 2014 року.

Підпунктами 49.18.2 та 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Спірним питанням даної справи є визначення податкового періоду Підприємства для звітування по розрахунку частини прибутку, який на думку податкового органу складає календарний квартал, а на думку Підприємства - календарний рік.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначений статтею 137 Податкового кодексу України. Пунктом 137.4. статті 137 Податкового кодексу України встановлено, що податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Порядок відрахування до Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 (138-2011-п) .

Як зазначено у пункті 3 вказаного Порядку, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що термін подання податкової звітності зі сплати податку на прибуток підприємств становить календарний рік, і до позивача застосовуються положення саме підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року у справі № 826/25192/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.