Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивачем заявлено позов про витребування майна –залишків несамохідної баржі, що знаходиться на березі озера Погорілого-другого на території Херсонського морського торгівельного порту, з чужого незаконного володіння та визнання за державою, в особі позивача, права власності на вказане майно для наступної реалізації та надходження коштів до Державного бюджету. Позов обґрунтований тим, що спірне майно є безхазяйним.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.07.2008р. (суддя Закурін М.К.) в задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.10.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Федорова І.О., суддів Хуторного В.М., Мойсеєнко Т.В.) зазначене рішення суду скасовано, позов задоволено, постановлено витребувати майно –залишки несамохідної баржі, що знаходиться на березі озера Погорілого-Другого на території Херсонського морського торгівельного порту з чужого незаконного володіння, та визнати за державою, в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні, право власності на залишки несамохідної баржі, що знаходиться на березі озера Погорілого-Другого на території Херсонського морського торгівельного порту для наступної реалізації та надходження коштів до Державного бюджету.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.10.2008р., залишивши рішення Господарського суду Херсонської області від 08.07.2008р. в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 6, 19 Конституції України, п.п.11, 12 ст. 10, п.п.12, 17 ст. 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 335, 336, 338, 341, 343, 344, 347 Цивільного кодексу України, Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998р. (1340-98-п) , ч.2 ст.1, ст.ст.42 –45, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, при огляді узбережжя острова Карантинний, Комсомольського району м. Херсона, в районі нафтогавані на березі озера Погорілого-Другого, 30.08.2005 року комісією у складі представників позивача знайдено майно з ознаками безхазяйності –залишки несамохідної баржі без рубки, обладнання, бортів, залиту бетоном, розмірами: довжина –70 м, ширина –14 м, висота –3 м., про що складено акт опису і попередньої оцінки майна, прийнятого на облік від 31.08.2005 року. За попередньою оцінкою вартість вказаного майна складає 30 000 грн. Зазначене майно взято на відповідальне зберігання ХОФ ДП УМВС України "Спецсервіс".

З метою пошуку власника майна про знахідку повідомлено Комсомольський ВМ ХМВ УМВС України у Херсонській області листом ДПІ у м. Херсоні від 07.09.2005 року №8966/9/24-305 (отримано 08.09.2005 року).

Зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, яку передано в постійне користування Херсонському порту рішенням виконавчого комітету Херсонської міської Ради від 16.03.1999 року №109, під розширення вантажно-розвантажувального майданчика порту з земель Відкритого акціонерного товариства "Херсонводбуд".

Згідно з листом Голови правління ВАТ "Херсонводбуд" від 05.01.1999 року №2, надісланого управлінню земельних ресурсів Херсонського міськвиконкому, при оформленні передачі вищевказаної земельної ділянки, всі існуючі тимчасові будівлі та споруди ВАТ "Херсонводбуд" розібрані, будівельні матеріали передані Херсонському порту. Інших власників будівель та споруд на зазначеній земельній ділянці немає.

На запити ДПІ у м. Херсоні до: ВАТ "Херсонський суднобудівний завод", Херсонського державного заводу "Палада", ВАТ "Херсонський судноремонтний завод імені Куйбишева", ТОВ "Укрспецтранс", ДП "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", Херонського морського торгівельного порту, отримано відповіді від вищеперелічених підприємств, що на їхньому балансі спірне майно не знаходиться.

Згідно інвентаризаційних описів, проведених відповідачем у 2004, 2005 роках (накази про проведення інвентаризації від 29.10.2004 р. №265/а; від 31.10.2005 року №486/А) на балансі Херсонського порту спірної баржі не знаходиться, але, 25.12.2005 року комісією Херсонського порту прийнято на баланс спірне майно, та визначено його вартість у розмірі 19 871 грн. (без ПДВ), про що складено акт від 25.12.2005 року, та введено його в експлуатацію 01.02.2006 року.

Витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, та визнання за державою, в особі позивача, права власності на вказане майно для наступної реалізації та надходження коштів до Державного бюджету, і послужило причиною звернення з позовом до господарського суду.

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що чинним законодавством до повноважень податкового органу віднесено проведення роботи з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, а не представляти інтереси держави в питанні визнання за нею права власності на безхазяйне майно.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи це рішення суду та задовольняючи позов, виходив з того, що податковий орган раніше ніж відповідач взяв на облік спірне майно, а оскільки згідно Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.09.1998р., за результатами роботи комісії, яка утворюється органом що здійснив його вилучення, складається акт опису оцінки та передачі майна, а місцеві податкові інспекції на основі цих актів забезпечують здійснення загального контролю за повнотою та своєчасним перерахуванням до Державного бюджету коштів, виручених від реалізації безхазяйного майна, та відповідних податків, дійшов до висновку що позов підлягає задоволенню.

Про те, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.12 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податкові органи проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

Повноваження органів податкової служби щодо безхазяйного майна визначені у Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.09.98, проте відповідно до п.5 ст.1 вказаного порядку його дія поширюється лише на майно, яке вже визнано безхазяйним відповідно до чинного законодавства.

За змістом п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, виконують функції щодо подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. За змістом п.17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, зокрема, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) містить вичерпний перелік підстав звернення податкових органів до суду.

З викладеного вбачається, що податковий орган у спірних правовідносинах в порушення вказаних норм права діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Викладені висновки суду відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній в постановах цього суду від 28.09.2006р. у справі №27-25/131-04-4015 Господарського суду Одеської області, у порушенні касаційного провадження з перегляду якої Верховним Судом України відмовлено ухвалою від 19.10.2006р., від 14.06.2007р. у справі №14/419пн Господарського суду Луганської області, також від 26.09.2007р. у справі Господарського суду Харківської області у порушенні касаційного провадження з перегляду якої Верховним Судом України відмовлено ухвалою від 22.11.2007р.

Крім того, правовідносини набуття права власності регулюються главою 24 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.335 якої передбачає, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Таким чином, із самого визначення поняття "безхазяйна річ" вбачається, що дана річ має бути такою, щодо якої право власності ніким не оспорюється.

Між тим, із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що спірне майно взято на спеціальний облік в ДПІ у м. Херсоні до прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, про що в книзі реєстрації зроблено запис №24-316/99 від 31.08.2005р., а право власності на нього оспорюється відповідачем.

За вказаних обставин з вищевикладених норм права вбачається, що до повноважень податкового органу відносяться лише певні дії щодо обліку, оцінки та реалізації у встановленому законом порядку, безхазяйного майна. При цьому податковий орган не може набути право власності на безхазяйні чи загублені речі, виходячи із повноважень, визначених законами.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому прийняте ним судове рішення належить залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 6, 111-10 ч.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.10.2008р. скасувати, а рішення Господарського суду Херсонської області від 08.07.2008р., залишити в силі.