Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.10.2008р. (суддя Блохіна Ж.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. (судді Кондес Л.О. –головуючий, Куровський С.В., Михальська Ю.Б.), в позові про спонукання укласти договір оренди державного майна відмовлено.

Військовий прокурор Чернігівського гарнізону в касаційному поданні просить частково скасувати зазначені рішення та постанову в мотивувальній частині щодо визнання факту перебування права власності територіальних громад на нерухоме майно в м.Ічня по вул.Трудова, 2-а і припинити провадження у даній справі. В касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: ст. 328 ЦК України. На думку прокурора, провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмета спору, оскільки відповідач добровільно уклав з позивачем спірний договір.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дійшла висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2003р. між Ічнянським районним військовим комісаріатом (орендодавець) та фінансовим управлінням Ічнянської районної державної адміністрації (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окремо індивідуально визначене майно –приміщення районного військового комісаріату площею 131кв.м. за адресою: м. Ічня, вул. Трудова, 2-А.

У п. 9.1 сторони договору передбачили, що він укладений строком на 1 рік, що діє "з 2003 року до 2004 року включно". Також сторони договору встановили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.9.6).

Фінансове управління Ічнянської райдержадміністрації продовжувало орендувати майно і після 31.12.2004р., оскільки були відсутні заяви сторін договору про його припинення. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.09.2006р. №491-р (491-2006-р) "Про деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил" з 23 вересня 2006р. зупинено укладення договорів, пов’язаних з відчуженням, реалізацією та передачею, у тому числі в оренду, військового майна, майна державних (казенних) підприємств, їх об’єднань, установ та організацій, що належать до сфери управління Міноборони (крім договорів, пов’язаних з експортом рухомого майна).

16.10.2006р. на підставі розпорядження начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 21.03.2006р. №78 нерухоме майно (адмінприміщення, автогараж, склад), яке знаходиться в м. Ічня по вул. Трудова, 2-А за актами приймання-передачі основних засобів було передано Ічнянським райвійськкоматом на баланс квартирно-експлуатаційному відділу м.Чернігова, яке є суб’єктом господарської діяльності у Збройних Силах України і створене шляхом перейменування Чернігівської квартирно-експлуатаційної частини району, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію військових частин.

Однак, позивач після зупинення укладення договорів оренди вищевказаним розпорядженням Кабінету Міністрів України продовжував перебувати в орендованому ним раніше приміщенні. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2007р. №1063 (1063-2007-п) "Про деякі питання реалізації та управління військовим майном" визнано таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.2006р. №491 (491-2006-р) "Про деякі питання управління майном, яке вивільнюється в ході реформування Збройних Сил". Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2007р. №1231-р (1231-2007-р) "Про деякі питання розпорядження об’єктами державної власності" з метою недопущення порушень інтересів держави і суспільства під час відчуження об’єктів державної власності, запобігання зловживанням у цій сфері міністерствам, Фонду державного майна та іншим суб’єктам управління об’єктами державної власності, визначеним Законом України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) , до прийняття Кабінетом Міністрів України окремого рішення зупинено укладення нових договорів оренди об’єктів державної власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2008р. №313 "Про заходи щодо удосконалення управління об’єктами державної власності" (313-2008-п) визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.2007р. №1231-р (1231-2007-р) .

Фінансове управління Ічнянської райдержадміністрації листами від 25.12.2007р. №1031, від 26.05.2008р. №01-09/448 зверталось до начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова з проханням надати в оренду 172кв.м. вільної площі адмінприміщення Ічнянського райвійськкомату, а також гараж площею 27,2кв.м.

Позивач листами від 22.04.2008р. та від 23.04.2008р. відмовився від укладання договору оренди з відповідачем і просив останнього звільнити приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про зобов’язання Фінансового управління Ічнянської районної державної адміністрації укласти з Квартирно-експлуатаційним відділом м.Чернігова договір оренди нерухомого державного майна площею 131кв.м. в м. Ічня по вул. Трудова, 2-А.

За загальним порядком укладення господарських договорів з урахуванням особливостей укладання договорів, що ґрунтуються на державному замовленні, або договорів, укладання яких є обов’язковим на підставі закону (статті 181 та 187 Господарського кодексу України) проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до частини 1 цієї статті і повертає примірник договору або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, що надсилається іншій стороні у двадцятиденний термін; сторона, яка одержала протокол розбіжностей, зобов’язана протягом 20 днів розглянути його, включити до договору прийняті пропозиції, а неврегульовані розбіжності передати в цей же строк до суду.

Якщо сторона, що одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, укладання якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, не передасть у зазначений строк розбіжності, що залишились неврегульованими, до суду, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

При цьому проект договору оренди повинен містити істотні умови договору оренди державного майна, передбачені статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" заінтересовані особи можуть звернутись за захистом своїх інтересів до суду в разі відмови в укладенні договору оренди, неодержання відповіді в установлений термін.

З огляду на вищевказані положення чинного законодавства, колегія вважає обґрунтованим та правомірним висновок судів про недоведеність позивачем порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів за відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджували б додержання ним порядку укладення договору оренди державного майна.

Приписами частини 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у спорі про спонукання укласти договір в резолютивній частині рішення вказуються умови, на яких сторони уклали договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Проте, позивачем не надано проект договору, укладення якого було предметом позову.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правомірно визнали позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки Ічнянська районна рада рішенням від 27.09.2006р. надала згоду на прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Ічнянського району приміщення райвійськкомату, розташованого в м.Ічня по вул.Трудовій, 2-А., спірне нерухоме майно, на думку цих судів, перебуває у власності територіальної громади. Дійшовши зазначеного висновку, суди не врахували, що за приписами п.п.5, 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" передача об’єктів оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі. При цьому суди попередніх інстанцій не встановили обставини щодо наявності такого акту, а тому висновок судів щодо перебування спірного майна у власності територіальної громади не відповідає встановленим обставинам справи.

Однак, зважаючи на те, що зазначений помилковий висновок судів попередніх інстанцій, зроблений ними в мотивувальних частинах, не призвів до прийняття незаконних рішення та постанови, то відсутні підстави для їх скасування.

Посилання прокурора в касаційному поданні щодо наявності підстав для припинення провадження у справі за відсутності предмету спору, з огляду на те, що відповідач добровільно уклав спірний договір, колегія відхиляє, оскільки такий договір було укладено після розгляду справи по суті і прийняття відповідного рішення.

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційного подання визнаються непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. у справі №6/173 залишити без змін, а касаційне подання –без задоволення.