Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України (надалі ЗАТ ЛОЗПУ) "Укрпрофоздоровниця" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, за участю третіх осіб: Дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" "Гідрологічне підприємство "Укргеокаптажмінвод" (надалі ГП "Укргеокаптажмінвод"), Федерації профспілок України, про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно –надбудова будівлі по вул. Цехова, 11"А" у м. Львові зведена за кошти виділені Українською республіканською радою по управлінню курортами профспілок і наразі знаходиться на балансі ГП "Укргеокаптажмінвод", вказана будівля здається в оренду, однак, право власності на неї не зареєстровано.

Доповідач: Шаргало В.І.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.07.2008 року (суддя Гоменюк З.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 року (судді: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвська М.В.), позов задоволений, за позивачем визнане право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Судові рішення мотивовані посиланням на ст.ст. 328, 331 Цивільного кодексу України та тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаржник, зокрема, звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що спірне майно є державною власністю і управлінські функції щодо цього майна покладені на Фонд державного майна України, однак останній не був залучений до участі у справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без зміни, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є матеріально правова вимога про визнання права власності на майно –надбудову будівлі по вул. Цехова, 11"А" у м. Львові. За твердженням позивача спірна надбудова зведена в 1973-74 роках за кошти, виділені Українською республіканською радою по управлінню курортами профспілок і знаходиться на балансі ГП "Укргеокаптажмінвод" –дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця".

Зазначені доводи суд визнав обґрунтованими та задовольнив позов.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п.п.1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, при постановленні рішення про задоволення позову, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції в повній мірі не досліджено обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача. Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року N 3943-XII "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Цією постановою також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

З приписів вищенаведеного законодавства вбачається, що управляти майном профспілкових організацій до вирішення питання щодо суб'єктів права власності такого майна уповноважено Фонд державного майна України, однак питання про необхідність залучення Фонду до участі у справі судами попередніх інстанцій не з’ясовувалося і не вирішувалося.

В силу п. 3 ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України прийняття господарським судом рішення або постанови, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі, є в будь –якому випадку підставою для скасування судових рішень.

При новому розгляді справи господарському суду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2008р. у справі №6/106 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.