Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У липні 2007р. Виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області (далі –Комітет) звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просив виселити Стрийське районне товариство бджолярів любителів (далі –Товариство) з нежитлового приміщення площею 68,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Стрий, вул.Валова, 10, та зобов'язати Товариство усунути перешкоди у користуванні вказаним приміщенням.

Позовні вимоги Комітет, посилаючись на норми Закону України "Про власність" (697-12) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , обґрунтовував тим, що Товариство продовжує користуватись нежитловим приміщенням площею 68,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Стрий, вул.Валова, 10, не зважаючи на закінчення терміну дії договору оренди №83 від 01.12.2005р., об'єктом якого є вказане приміщення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.10.2007р. (суддя ДанкоЛ.С.) позовні вимоги Комітету задоволено частково: Товариство виселено з нежитлового приміщення площею 68,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Стрий, вул.Валова, 10, а в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні вказаним приміщенням відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2008р. (колегія суддів: БойкоС.М., БонкТ.Б., МаркоР.І.) рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2007р. залишено без змін.

У частині задоволення частини позовних вимог Комітету вказані рішення та постанова прийняти з мотивів, наведених Комітетом у позовній заяві.

У частині відмови у задоволенні частини позовних вимог Комітету вказані рішення та постанова мотивовані тим, що задоволення позовних вимог Комітету про виселення Товариства нежитлового приміщення площею 68,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Стрий, вул.Валова, 10, є фактичним усуненням перешкод у користуванні Комітетом вказаним приміщенням.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2008р. і рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2007р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваного рішення та постанови не надали оцінки окремим доказам по справі, не врахували п.9.3 договору оренди №83 від 01.12.2005р., дійшли до висновків, які не базуються на матеріалах справи, не врахували положень Закону України "Про музейну справу" та неналежним чином повідомляли його про дату і час судових засідань.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

–на виконання рішення Комітету №380 від 24.11.2005р. між Відділом міськвиконкому по приватизації та управлінню міським комунальним майном та Товариством було укладено договір оренди №83 від 01.12.2005р., згідно з умовами якого Товариству передано в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 68,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Стрий, вул.Валова, 10, терміном до 01.10.2006р.;

–після 01.10.2006р. Товариство не звільнило об'єкт оренди за договором оренди №83 від 01.12.2005р.

Відповідно до частини другої ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічне положення міститься і у розділі 10 договору оренди №83 від 01.12.2005р.

Таким чином, висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди №83 від 01.12.2005р. припинився 01.10.2006р., оскільки на новий термін не укладався, є правильним.

Також господарськими судами першої та другої інстанції встановлено, що 29.11.2006р. Товариству було направлено лист-повідомлення, у якому зазначалось, що договір оренди №83 від 01.12.2005р. не буде продовжений та про звільнення приміщення, яке було передано в оренду за вказаним договором, проте Товариство вказаного приміщення не звільнило.

Згідно з частиною першою ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильними висновки місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість позовних вимог Комітету про виселення Товариства з нежитлового приміщення площею 68,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Стрий, вул.Валова, 10, що було передано йому в оренду на підставі договору оренди №83 від 01.12.2005р.

Твердження Товариства у касаційній скарзі про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій ст.29 Закону України "Про музейну справу", яка, зокрема, передбачає, що вилучення державою у музеїв їх фондів та іншого закріпленого за ними майна може здійснюватися лише у випадках, передбачених законами України, є безпідставним, оскільки спірні правовідносини у справі виникли з приводу виселення Товариства з нежитлового приміщення, а не з приводу вилучення у Товариства фондів музею або іншого закріпленого за ним майна.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що його неналежним чином повідомлялось про дату і час судових засідань спростовуються матеріалами справи, а саме –повідомленнями про вручення поштових відправлень –відповідних ухвал господарських судів, які підписані головою Товариства БрикомІ.Д., що свідчить про одержання зазначених ухвал (а.с.2, 92, 126, 157,160, 169, 174, 180, 188, 192, 201).

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Стрийського районного товариства бджолярів любителів залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2008р. у справі №9/176 господарського суду Львівської області –без змін.