Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Якуба Н.Г.,

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: Загорулько Є.А.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство)

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.01.2009р.

у справі № 11/416-ПД-08 Господарського суду Херсонської області

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство)

до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури"

про визнання недійсним кредитного договору,

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" про визнання недійсним кредитного договору від 28.02.1996р. №16.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.11.2008р. (суддя В.В.Чернявський), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.01.2009р. (судді: Т.В.Мойсеєнко, Н.А.Колодій, В.А.Кричмаржевський), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 06.11.2008р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.01.2009р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свою вимогу Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури" доводить безпідставність вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а прийняті у даній справі судові рішення без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено:

28.02.1996р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 16, предметом якого є переукладення кредитних договорів № 61 від 13.09.1995р., № 69 від 31.10.1995р., № 70 від 01.11.1995р., № 73, № 74 від 23.11.1995р., № 75, № 76 від 26.12.1995р., № 1, № 2 від 16.01.1996р. на загальну суму 2 507 166 290 700 крб.

Договором встановлено, що позичальнику надається кредит за рахунок кредитних ресурсів Національного банку в сумі 2500 млрд. крб. За умовами кредитування, викладеними у розділі 2 договору, позичальник зобов'язався використати кредит згідно цільового призначення і погасити заборгованість перед банком у відповідності зі строковим зобов'язанням до 13.08.1996р. За користування позичкою позичальник зобов'язався сплачувати банку 120% річних, у випадку порушення строків повернення позички та процентів - сплачувати пеню в розмірі 1% за кожний день простроченого платежу. Забезпеченням повернення кредиту зазначено договір застави від 16.10.1995р., договори застави майнових прав від 04.04.1996р. та від 16.04.1996р.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції про те, що оскільки взаємовідносини сторін щодо укладання укладено кредитний договір № 16 від 28.02.1996р. виникли до 01.01.2004 року, господарський суд оцінює відносини сторін відповідно до діючих на момент його укладання норм законодавства. Тобто до спірних правовідносин щодо недійсності договору застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , діючою на дату підписання договору.

Як вже було зазначено, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" про визнання недійсним кредитного договору від 28.02.1996р. №16.

Згідно ч.1 ст. 45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР, чинної на час укладення оспорюваного договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними умовами, при цьому, є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 374 ЦК УPCР за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Як встановлено господарським судом, сторони дійшли згоди щодо умов, необхідних для договору позики за зазначеною, а саме: позивач передав позичальнику 2507166290700 крб., а відповідач зобов’язався повернути дані кошти позивачу та сплати відсотків за користування коштами. Спірний договір укладений відповідно до вимог ст. 44 ЦК УРСР, а саме у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками сторін.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції про те, що спірний договір відповідає вимогам закону і не є мнимим, є фіксацією умов фактично вчинюваних сторонами і щодо передачі коштів, і щодо їх повернення.

Крім того, ст. 71 ЦК УРСР встановлений загальний строк в три роки для захисту права за позовом особи, право якої порушено. Враховуючи те, що у позивача право на захист своїх прав, з підстав заявлених у позові, виникло з моменту укладання спірного кредитного договору, тому строк позовної давності за вказаними вимогами сплинув 01.03.1999р.

За таких обставин, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 15.01.2009р. у справі №11/416-пд-08 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) залишити без задоволення, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.01.2009р. у справі № 11/416-пд-08 - без змін.