Б15/11/06 Про відмову у визнанні грошових вимог ДПІ до боржника - 13.05.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 січня 2009 року у справі № Б15/11/06 Господарського суду Дніпропетровської області за заявою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до боржника Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Дніпропетровськліфт" дочірнього підприємства акціонерного товариства відкритого типу "Укрліфт" про визнання грошових вимог, –

10 квітня 2008 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулася до господарського суду із заявою про визнання поточним кредитором боржника по даній справі на суму 2 210 грн. в зв’язку з неподанням боржником звітності з податку на додану вартість.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2008 р. у визнанні грошових вимог ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до боржника на суму 2 210 грн. відмовлено з тих підстав, що заявлені вимоги складаються зі штрафних санкцій з податку на додану вартість, що суперечить ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 січня 2009 року ухвалу залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу місцевого суду та прийняти нове рішення про визнання вимог ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зокрема, судами не було враховано, що в межах ліквідаційної процедури податкова звітність підприємством –боржником не подавалась, а застосована штрафна санкція не є штрафом в розумінні ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вона не нараховується на заборгованість банкрута, а є самостійною та такою, що виникає в зв'язку з порушенням платником податку вимог законодавства в частині подання податкової звітності.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення представника ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулась до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Дніпропетровськліфт" ДП АТ відкритого типу "Укрліфт" посилаючись на те, що у боржника виникла заборгованість перед бюджетом у сумі 1 125 504,43 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26 січня 2006 р. порушено провадження у справі про банкрутство боржника Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Дніпропетровськліфт" дочірнього підприємства акціонерного товариства відкритого типу "Укрліфт", відповідно до ст.ст. 11, 12, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2006 р. визначено розмір вимог ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до боржника на суму 1 125 504,43 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Талана Р.Г.

22 серпня 2006 р. Господарським судом Дніпропетровської області затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Дніпропетровськліфт" ДП АТ відкритого типу "Укрліфт" м. Дніпропетровська.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2006 р. визнано Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Дніпропетровськліфт" ДП АТ відкритого типу "Укрліфт" м. Дніпропетровська банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 26 жовтня 2007 р.; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Талана Р.Г.

4 квітня 2008 р. на адресу ліквідатора надійшла заява ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання поточним кредитором боржника по даній справі на суму 2 210 грн. з проханням розглянути дані вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів боржника.

Грошові вимоги ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до боржника ґрунтуються на податковому повідомленні-рішенні від 15 січня 2008 р. про застосування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в зв’язку з неподанням боржником звітності з податку на додану вартість на суму 2 210 грн.

За результатом розгляду вимог ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ліквідатором прийнято рішення про відмову у визнанні грошових вимог державної податкової інспекції у повному обсязі, оскільки дані вимоги представляють собою штрафні санкції, що суперечить ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Повідомлення-рішення від 15.01.2008 р. про застосування штрафних санкцій на підставі п. 17.1.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було складено після винесення постанови про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, відповідно до п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , без застосування норм цього Закону (2343-12) .

Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами в даній справі, регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а не Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Посилання в касаційній скарзі на те, що ліквідатор зобов'язаний скласти та подати податкову звітність, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство (2343-12) ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження визначені у ч. 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом (2343-12) . Отже, правосуб’єктність ліквідатора визначена в Законі та він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями Закону (2343-12) та виходять за межі його компетенції.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що закон про банкрутство не передбачає виникнення нових податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій) у підприємства-банкрута за час проведення процедури його ліквідації.

В ліквідаційній процедурі у боржника-банкрута не з’являється жодних додаткових податкових зобов’язань, крім тих, котрі у вигляді конкурсних вимог були включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст.ст. 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто в ліквідаційній процедурі не виникає зобов’язань зі сплати штрафних санкцій в зв’язку з неподанням звітності з податку на додану вартість.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури його господарська діяльність завершується і Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачено виникнення нових зобов'язань зі сплати податків у підприємства-боржника саме за час проведення процедури його ліквідації.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, надали їм належну правову оцінку та вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 січня 2009 року у справі № Б15/11/06 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.