2-1/9071-2008 Про визнання права власності на нежитлові приміщення міні пекарні - 12.05.2009 Прийняття

Ухвалою від 15.04.2009 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Гоголь Т.Г., касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.05.2009 р.

У зв'зку з виходом з відпустки судді Рогач Л.І., у судовому засіданні 12.05.2009р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Рогач Л.І., згідно із розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 12.05.2009 р.

В серпні 2008 р. ЗАТ Агрофірма "Заря" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Виконавчого комітету Первомайської селищної ради, за участю третіх осіб –Міжгосподарського інкубаторно –птахівничого підприємства та Джанкойського МБТІ про:

- визнання угоди купівлі-продажу 1/4 інкубаторію, який розташований за адресою: АР Крим, Первомайський р-н, смт. Первомайське, вул. Б. Хмельницького, 28 укладеною та виконаною;

- визнання права власності на нежитлові приміщення міні пекарні, яка розташована в 1/4 будівлі інкубаторію та ларьок по реалізації хлібобулочних виробів, які знаходяться за адресою: АР Крим, Первомайський р-н, смт. Первомайське, вул. Б. Хмельницького, 28 за ЗАТ Агрофірмою "Заря";

- зобов’язання Джанкойське БТІ зареєструвати право власності на 1/4 будівлі інкубаторію, яке знаходяться за адресою: АР Крим, Первомайський р-н, смт. Первомайське, вул. Б. Хмельницького, 28 за ЗАТ Агрофірмою "Заря".

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 204, 220, 416, 317, 319, 321, 328 та 334 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що 11.01.1999 р. між Міжгосподарським інкубаторно –птахівничим підприємством та позивачем було укладено договір купівлі –продажу, згідно якого позивач придбав 1/4 інкубаторію, який розташований за адресою: АР Крим, Первомайський р-н, смт. Первомайське, вул. Б. Хмельницького, 28.

Позивачем було отримано всі необхідні дозволи та проведено реконструкцію придбаної частини приміщення. Актом державної технічної комісії від 18.08.2003 р., затвердженого розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації АР Крим від 20.08.2003 р. № 406-р позивачу було дозволено прийнятий об’єкт ввести в експлуатацію.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.09.2008 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Первомайську МДПІ АР Крим.

В поясненнях на позовну заяву Первомайська МДПІ АР Крим просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що 29.03.2007 р. податковою міліцією на території Первомайської селищної ради було знайдено безхазяйне майно, яке складається з цілісного майнового комплексу, зокрема, будівлі з прилеглою територією, яке рішенням № 82 від 26.04.2007 р. Первомайської районної селищної ради взято на облік безхазяйний цілісний майновий комплекс на облік та розміщено оголошення в друкованих засобах масової інформації.

26.04.2007 р. все майно було передано на зберігання ЗАТ Агрофірма "Заря".

З моменту виявлення вказаного цілісного майнового комплексу ніхто прав на нього не заявляв.

Рішенням господарського суду АР Крим від 21.10.2008 р. (суддя Ковтун Л.А.) виключено зі складу третіх осіб Джанкойське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації та залучено до участі у справі іншим відповідачем Джанкойське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації.

Позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а саме:

- визнано угоду купівлі-продажу 1/4 будівлі інкубаторію, розташованого по вул. Б.Хмельницького, 28 в смт. Первомайське АР Крим, укладену 11.01.1999 року між Первомайським міжгосподарське інкубаторно-птахівничим підприємством та ТОВ ВКФ "Заря", правонаступником якої є ЗАТ "Агрофірма "Заря", укладеною та виконаною.

- визнано за ЗАТ "Агрофірма "Заря" право власності на нежитлові приміщення міні пекарні, розташованої в 1/4 будівлі інкубаторію та ларьок по реалізації хлібобулочними виробами, що розташовані за адресою: АР Крим, смт. Первомайське, вул. Б.Хмельницького, 28.

- зобов’язано Джанкойське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації зареєструвати за ЗАТ Агрофірма "Заря" право власності на нежитлові приміщення міні пекарні, розташованої в 1/4 будівлі інкубаторію та ларьок по реалізації хлібобулочними виробами, що розташовані за адресою: АР Крим, смт. Первомайське, вул. Б.Хмельницького, 28.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що доказів недійсності договору купівлі –продажу 11.01.1999 р. не надано, угода відповідає приписам законодавства, що діяло на момент її вчинення, право власності позивачем на оспорювань майно цілісного майнового комплексу набуто правомірно, незаконність його набуття не встановлена судом, а дії Первомайської МДПІ, що виразились у прийнятті на облік майна цілісного майнового комплексу як безхазяйного перешкоджають ЗАТ Агрофірма "Заря" вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

За апеляційною скаргою Первомайської МДПІ Севастопольський апеляційний господарський суд (судді: Лисенко В.А., Маслова З.Д., Плут В.М.) переглянувши рішення господарського суду АР Крим від 21.10.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.01.2009 р. залишив його без змін.

Первомайська МДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального ат процесуального права.

29.03.2007 р. податковою міліцією на території Первомайської селищної ради було знайдено безхазяйне майно, яке складається з цілісного майнового комплексу, а відповідно до рішення № 82 від 26.04.2007 р. виконавчого комітету Первомайської районної селищної ради взято на облік безхазяйний цілісний майновий комплекс на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, здійснено оголошення в друкованих засобах масової інформації, про взяття відповідного цілісного майнового комплексу на облік.

26.04.2007 р. вказане майно було передано на зберігання ЗАТ АФ "Заря" в особі директора Зарицького В.В.

Заявник касаційної скарги зазначає, що факт знаходження майна на балансі позивача, як це зазначено у постанові суду апеляційної інстанції, міні-пекарні в частині будівлі інкубаторію, будівлі магазину, обладнання міні –пекарні, ще не свідчить про належність майна в цілому позивачу на праві власності, у зв’язка уз чим, скаржник вважає, що судами не було надано оцінку договору купівлі –продажу майна від 01.01.1999 р. та не встановили джерел з яких відбувалось фінансування спірного майна.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ЗАТ Агрофірма "Заря" звернулось до суду, зокрема, з вимогою про визнання укладеною та виконаною угоди від 1.01.1999 р. купівлі-продажу 1/4 інкубаторію, який розташований за адресою: АР Крим, Первомайський р-н, смт. Первомайське, вул. Б. Хмельницького, 28.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині, дійшли висновку, що вказаний договір не визнано недійсним у встановленому законом порядку, у зв’язку з чим відсутні підстави для відмови у позові в цій частині.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним та таким, що не відповідає приписам чинного законодавства з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що предмет позову –це певна матеріальна –правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України.

Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Підстава позову –це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанції, зокрема, не надавалась оцінка відповідності обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання угоди укладеною та виконаною приписам чинного законодавства, а також не з’ясовувались та не встановлювались обставини щодо наявності спірних правовідносин з цього приводу.

Крім того, за приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, проте, при винесенні судових рішень не були застосовані відповідні приписи діючого законодавства, якими регулюються спірні правовідносини.

При цьому, судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що у текстах судових рішень відсутні посилання на статті Глави 29 Цивільного кодексу України (435-15) щодо захисту права власності.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

Рішення господарського суду АР Крим від 21.10.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 р. у справі № 2-1/9071-2008 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.