Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго"

на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2008р. та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р.

у справі №33/166-08

за позовом Прокурора Червонозаводського району м.Харкова в особі ДП НЕК

"Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд

у Північному регіоні"

до Акціонерної компанії "Харківобленерго"

про стягнення 17 000,0 грн.,

за участю представників:

від позивача: Нечитайло В.І. (довіреність у справі),

від відповідача: Замніус А.Ю. (довіреність у справі),

від Генеральної прокуратури України: Попенко О.С. –прокурор відділу,

Прокурор Червонозаводського району м.Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Північному районі" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерної компанії "Харківобленерго" і просив суд стягнути з останнього в доход державного бюджету штраф у сумі 17 000,0 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем постанови №Х-149-07 від 04.09.2007р. Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Харківській області, а саме несплатою штрафу до державного бюджету за порушення законодавства про електроенергетику та невиконання приписів про усунення виявлених порушень. Одночасно прокурор просив поновити строк для подачі позовної заяви до суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2008р. (суддя Савченко), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. (головуючий, суддя Олійник В.Ф., судді Гончар Т.В., Кравець Т.В.), відновлено пропущений строк для звернення з позовною заявою до суду; позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача в доход державного бюджету штраф у сумі 17 000,0 грн.

При цьому судами двох інстанцій встановлено, що за результатами обстеження технічного стану електричних мереж відповідача Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Харківській області були видані приписи №Р-03/04-07 від 25.04.2007р. та №Р-04/04-07 від 25.04.2007р. про усунення виявлених порушень, які відповідач у встановлений термін не виконав, що підтверджується актами перевірок №Схп-40-07, Схп-41-07 від 17.08.2007р.

12.06.2007р. на підставі акту обстеження технічного стану електричних мереж та обладнання, Держінспекцією був виданий обов'язковий до виконання припис №Р-04/07-20 від 15.06.2007р., який також у встановлений термін відповідачем не був виконаний, що підтверджується актами перевірки №Схп-39-07 від 16.08.2007р., №ХП-60/07 від 17.08.2007р, №Пд-39 від 17.08.2007р.

04.09.2007р. Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Харківській області була винесена постанова №Х-149-07 про накладання на відповідача штрафу за порушення законодавства про електроенергетику, а саме за ухилення від виконання приписів про усунення порушень, яка надіслана відповідачу рекомендованим листом від 07.09.2007р. №546-20. Факт вручення вказаної постанови підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.44-45).

За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст. 9, 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", Положення про порядок накладання на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1999р. №1312 (1312-99-п) (у редакції, яка діяла на момент накладення штрафу), та враховуючи те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2008р. постанова Держінспекції від 04.09.2007р. про накладення штрафу визнана законною та обґрунтованою, суди двох інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, скаржник стверджує про те, що дана справа підвідомча адміністративним судам.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам. Пунктом 1 частини 1 цієї статті визначено, що господарським судом не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, у тому числі відповідно до пункту 4 частини 1 цієї норми –спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 9 Закону України "Про електроенергетику" державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.

Державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право, зокрема, давати споживачам та суб'єктам електроенергетики обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень нормативно-правових актів, застосовувати в установленому законодавством України порядку санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення нормативно-правових актів та складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.

Безпечну експлуатацію електричних установок споживача та їх належний стан забезпечує сам споживач.

Споживач несе відповідальність за порушення умов договору з електропостачальником та правил користування електричною та тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії та теплової енергії згідно законодавства України.

Статтею 27 названого Закону встановлено, що суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за ухилення від виконання або несвоєчасного виконання приписів у вигляді накладення штрафу у розмірі до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Порядок накладання державними інспекторами з енергетичного нагляду за режимами електричної та теплової енергії на суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику визначений Положенням про порядок накладання на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженим постановою КМУ від 21.07.1999р. №1312 (1312-99-п) .

Відповідно до пункту 2 названого Положення, у редакції, чинній на момент накладення на відповідача штрафу, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання, зокрема, приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, на суб'єктів господарської діяльності накладаються штрафи.

Згідно пунктів 7, 8 Положення, рішення про накладення штрафу приймається на підставі акту перевірки суб'єкта господарської діяльності, складеного посадовими особами, зокрема, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.

Рішення про накладення штрафу оформляється постановою відповідно Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.

Пунктами 10, 11 Положення передбачено, що суб'єкт господарської діяльності повинен сплатити штраф протягом 30 днів з дня винесення постанови про його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується в судовому порядку. Рішення про накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів може бути оскаржене в установленому законом порядку.

Наведене свідчить про те, що Державні інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії є суб'єктами владних повноважень, які у відповідності із пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС України мають право звертатися з адміністративними позовами у випадках встановлених законом.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що з огляду на положення ст. 50 КАС України, АТ "Харківобленерго" не відноситься до юридичних осіб, які можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, є помилковим, оскільки перелік категорій спорів, наведений у частині 4 названої статті, не є вичерпним, а саме пункт 5 передбачає, що юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в інших випадках, встановлених законом. При цьому наголошується, що суб'єкти, перелічені у частині 4, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.

Отже, за суб'єктним складом та характером правовідносин, що виникли між сторонами у сфері електроенергетики, є публічно-правовим спором, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд повинен здійснюватися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Суди двох інстанцій не вірно застосували приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а відтак ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а провадження у справі припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

1. Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2008р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у справі №33/166-08 скасувати.

3. Провадження у справі припинити.