Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Мележик Н.І., Мирошниченка С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року у справі господарського суду Львівської області за позовом ТОВ "1001 дрібниця" до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання продовженою дію договору оренди нежитлових приміщень на той самий строк і на тих самих умовах та за зустрічним позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТОВ "1001 дрібниця" про виселення з нежитлових приміщень,

У серпні 2008 року ТОВ "1001 дрібниця" звернулось до господарського суду з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання продовженою дію договору № 1968 від 25 серпня 1993 року оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 29, на той самий строк і на тих самих умовах.

У вересні 2008 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось з зустрічним позовом до ТОВ "1001 дрібниця" про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 870,79 м2 на вул. Науковій, 29, у м. Львові.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19 грудня 2008 року в задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю. Виселено ТОВ "1001 дрібниця" із нежитлових приміщень загальною площею 870,79 м2 по вул. Науковій, 29, у м. Львові.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року рішення господарського суду Львівської області від 19 грудня 2008 року скасовано та прийнято нове, яким позов ТОВ "1001 дрібниця" задоволено.

Визнано продовженою дію договору №1968 від 25 серпня 1993 року оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 29 на той самий строк і на тих самих умовах.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 19 грудня 2008 року.

Стверджує, що судом порушено положення ст. ст. 642, 785 ЦК України ст. ст. 17, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та наголошує на тому, що договір оренди було припинено з моменту закінчення строку його дії.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ТОВ "1001 дрібниця" є правонаступником державного підприємства –магазин "1001 дрібниця".

25 серпня 1993 року між Фондом комунального майна м. Львова та державним підприємством –магазин "1001 дрібниця" було укладено договір оренди нежитлових приміщень №1968 загальною площею 870,79 м2 по вул.Науковій, 29, у м. Львові на невизначений строк.

Рішенням арбітражного суду Львівської області у справі № 3/527 від 10 липня 1997 року строк дії даного договору визначено до 10 липня 2007 року.

3 липня 2007 року від Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТОВ "1001 дрібниця" надійшов лист № 2302-2062, в якому ТОВ "1001 дрібниця" пропонувалось переукласти договір оренди № 1968 нежитлових приміщень за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 29, для чого товариству необхідно було подати у відділ адміністративних послуг відповідну заяву.

3 вересня 2007 року, на виконання зазначеного листа, ТОВ "1001 дрібниця" подало в Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради відповідну заяву.

29 листопада 2007 року листом №2-12253/2302 ТОВ "1001 дрібниця" було відмовлено в переукладенні договору оренди.

Судами встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди ТОВ "1001 дрібниця" продовжує перебувати і користуватись спірним приміщенням, а Управління комунальної власності продовжує виставляти рахунки на оплату за користування приміщенням.

Також встановлено, що у всіх рахунках, виставлених до оплати, та документах про сплату останніх до листопада 2007 року є посилання на договір оренди № 1968 від 25 серпня 1993 року.

Всі виставлені рахунки ТОВ "1001 дрібниця" сплачуються своєчасно та в повному обсязі.

Пунктом 12 договору оренди нежитлових приміщень № 1968 від 25 серпня 1993 року визначено, що відносини за цим договором регулюються, зокрема, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судами встановлено, що позивачем протягом всього періоду дії договору належним чином виконувались зобов'язання за договором, зокрема, щодо сплати орендної плати за договором.

Наведене дає підстави стверджувати, що позивач є добросовісним орендарем.

Зі змісту ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що остання захищає права добросовісних орендарів на продовження дії договору оренди.

Також встановлено, що відповідач за первісним позовом у строк, встановлений ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", заперечень щодо продовження дії договору або заяву про припинення дії договору позивачу не направив.

Натомість, відповідач виставляв ТОВ "1001 дрібниця" рахунки на оплату орендної плати саме за договором оренди та приймав від позивача сплачену останнім орендну плату за періоди після 10 липня 2007 року, без заперечень та вимог про звільнення приміщення.

Зазначене підтверджує висновок суду про продовження орендних правовідносин.

Крім того, з огляду на встановлені судом обставини справи, безпідставною є позиція заявника касаційної скарги щодо того, що листування сторін щодо переукладення договору та подальша відмова відповідача від його переукладення унеможливлює продовження дії договору оренди за правилами ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, в силу положень ст. 17 згаданого Закону, листування сторін у справі щодо переукладення договору на нових умовах не може бути визнане таким, що свідчить про можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо припинення дії договору, оскільки вбачається, що дане листування мало на меті укладення нового договору, а не зміну вже існуючого чи відмову від існуючих договірних відносин, про що йдеться у ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відтак, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що до листопада 2007 року ні орендодавець, ні орендар не заявляли про намір припинити договірні відносини, що є підставою для продовження дії договору оренди на той же строк і на тих же умовах та, відповідно, підставою для відмови в задоволенні вимог зустрічного позову.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції на підставі повного та всебічного розгляду справи правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та обґрунтовано задоволено первісний позов, а тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року –без зміни.