Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Акціонерний комерційний банк "Європейський" звернувся до господарського суду з позовом до органу виконавчої служби про виключення з акту опису й арешту майна АА № 224193 від 21.12.2007р., складеного державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, флаторізальної машини "Soma" та паперорізальної машини "POLAR 78", посилаючись на наявне у нього право застави та статті 1, 58 Закону України "Про заставу", статті 22 та 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статтю 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач зазначив про неможливість звернення стягнення за виконавчим провадженням на майно, яке є предметом договору застави з метою забезпечення майнових вимог банку, та обтяження якого зареєстровано належним чином до винесення судового рішення, що виконується державним виконавцем.

Заявою від 17.07.2008р. позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши в якості відповідача Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції; ухвалою від 0107.08р. до участі у справі залучено Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Залучений орган виконавчої служби заперечував проти задоволення позову, посилаючись на відсутність підстав для його задоволення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2008р. (суддя Добродняк І.Ю.) позовні вимоги задоволено; виключено з акту опису й арешту майна АА № 224193 від 21.12.2007р., складеного державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, флаторізальну машину "Soma" та паперорізальну машину "POLAR 78"; стягнуто з відповідачів на користь позивача 203грн. судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2008р. (судді: Павловський П.П. –головуючий, Чус О.В., Швець В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Марінель" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного та рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: судами не враховано, що вартість заставленого майна за договором застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, отже, на нього може бути звернено стягнення для погашення заборгованості перед скаржником, що не є заставодержателем, відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження"; господарськими судами було встановлено відсутність у боржника будь-якого іншого майна, крім заставленого, відтак дії державного виконавця по арешту всього належного боржнику майна є законними та правомірними.

Сторони не надали відзив на касаційну скаргу, не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.06.2006р. Акціонерним комерційним банком "Європейський" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Повний комп'ютерний сервіс" (третя особа-1) було укладено кредитний договір № 013-г/01.04, відповідно до умов якого та з врахуванням додаткових угод третій особі було надано кредит в сумі 3601869,27грн. строком до 15.01.08р.

В якості забезпечення зобовязання за цим договором банком та товариством було укладено договір про заставу від 15.06.06р., за умовами якого в заставу було передано майно третьої особи-1 узгодженою загальною заставною вартістю 5030204,80грн., в тому числі флаторізальну машину "Soma" та паперорізальну машину "POLAR 78"; 16.06.06р. дані про заставу внесені позивачем до Державного реєстру застав рухомого майна № 79530665.

За умовами договору застави предмет застави у третьої особи-1 з правом користування відповідно до його призначення.

Також судами встановлено, що 03.10.2007р. було видано наказ на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 20/171-07 про стягнення третьої особи-1 на користь ТОВ Торговий дім "Марінель" (третя особа-2) суми 75944,93грн.; виконавче провадження по виконанню даного наказу відкрито постановою від 26.11.07р. № 2/486.

Постановою державного виконавця від 10.12.2007р. накладено арешт на все майно третьої особи-1 та заборонено здійснювати його відчуження; складено акт опису та арешту майна серії АА № 892748 від 21.12.07р., за яким описано та накладено арешт на флаторізальну машину "Soma" 2003 року випуску та паперорізальну машину "POLAR 78" 2002 року випуску.

03.03.2008р. Ленінським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції прийнято до виконання виконавче провадження з примусового виконання наказу у справі № 20/171-07, виданого 03.10.2007р. Господарським судом Дніпропетровської області.

Судами встановлено, що станом на момент складання акта опису та арешту майна заборгованість третьої особи-1 перед банком за кредитним договором становила 4627786,81грн., а загальна заставна вартість майна, на яке накладено арешт, складає 2895293,51грн. (залишкова балансова вартість за даними сальдової відомості станом на 30.11.07р. –617507грн.), тобто, є меншою, ніж заборгованість третьої особи-1 перед позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій з'ясували відсутність підстав, що надають можливість для звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувача, що не є заставодержателем, відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження". Також судами відзначено, що дії відповідача щодо арешту майна боржника на суму 2895293,51грн. при необхідності стягнення 75944,93грн. порушують приписи частини 8 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статей 590 Цивільного кодексу України, статей 1, 19 Закону України "Про заставу" заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; за рахунок заставленого майна задовольняються вимоги кредитора у повному обсязі, включаючи відсотки за кредитом, пеню, збитки, завдані простроченням виконання.

За частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача –заставодержателя; для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено в разі, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, чи у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а доводами касаційної скарги не спростовано, що право застави виникло у позивача до винесення судового рішення, за яким відкрито виконавче провадження; вартість предмета застави є меншою, ніж розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Твердження скаржника про неврахування судами постанови державного виконавця про накладення арешту на все майно боржника, відповідно до якої повинна визначатися вартість предмету застави не може бути прийнято до уваги, оскільки складені державним виконавцем документи виконавчого провадження не містять оцінки майна; також ці твердження суперечать даним про вартість заставленого майна на момент проведення виконавчих дій відповідно до документів бухгалтерського обліку боржника, що відображено в судових рішеннях.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111- 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди відповідно до статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, у зв'язку з чим їх висновки у даному спорі є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 частини 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Марінель" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2008р. у справі № 23/194-08 (В23/1233-08) Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2008р. залишити без змін.