826/4055/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 11.06.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2017 року у складі судді Арсірія Р.О.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у складі суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О., Собківа Я.М.

у справі № 826/4055/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В :

14 березня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив (з урахуванням уточнення позову) визнати неправомірною та скасувати податкову вимогу, якою визначено податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб з мотивів безпідставності її прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 10993-23 від 22 жовтня 2015 року прийняту ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума податкового боргу у розмірі 25000,00 грн, яка виникла на підставі податкового повідомлення - рішення від 22 жовтня 2015 року №10993-23 не може вважатися узгодженою станом на 21 жовтня 2015 року, як то зазначено в податковій вимозі від 22 жовтня 2015 року №10993-23.

У липні 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що не погоджується з касаційною скаргою, суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, підтверджені доказами, які були досліджені в судових засіданнях. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 22 жовтня 2015 року відповідачем винесено податкову вимогу №10993-23, якою повідомлено, що станом на 21 жовтня 2015 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями з транспортного податку з фізичних осіб становить 25000,00 грн.

Як вбачається з письмових пояснень податкового органу, сума податкового боргу позивача виникла на підставі податкового повідомлення - рішення від 22 жовтня 2015 року №10993-23 про нарахування позивачу транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн.

В апеляційній скарзі податковий орган вказує, що податкова заборгованість виникла на підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2015 року № 0230-17, але не наводить жодних пояснень, чому про це не повідомлено суд першої інстанції. Копія вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом до суду не надана.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 56.12 статті 56 Податкового кодексу України, якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Абзацом 2 підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

За приписами підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Судом першої інстанції на підставі письмових заперечень податкового органу встановлено, що сума податкового боргу позивача у розмірі 25000,00 грн виникла на підставі узгодженого податкового повідомлення - рішення від 22 жовтня 2015 року №10993-23.

Представником податкового органу не надано суду першої інстанції вказаного податкового повідомлення - рішення, а також доказів його відправлення та отримання позивачем.

В апеляційній скарзі податковий орган зазначив, що податковий борг у позивача виник на підставі іншого податкового повідомлення-рішення - від 8 червня 2015 року № 0230-17, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000,00 грн.

За приписами частини четвертої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції), якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.

В порушення зазначеної норми, відповідачем в тексті апеляційної скарги не зазначено причин, з яких додані до апеляційної скарги копії податкового повідомлення-рішення з доказами його надсилання на адресу позивача, не були надані до суду першої інстанції. При цьому, як вбачається з ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 21 березня 2016 року, судом запропоновано відповідачу подати письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача; витребувати від відповідача: належним чином завірені копії оскаржуваних рішень податкового органу та всі матеріали на підставі яких їх було прийнято, та які мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів апеляційного суду правильно врахувала, що податкове повідомлення-рішення від 8 червня 2015 року № 0230-17 до суду першої інстанції податковим органом не надавалось, про його існування суду не повідомлялось та пояснень цього податковим органом не надано.

На час розгляду справи Верховним Судом, податковий орган не пояснив, чому відповідні докази не були надані суду першої інстанції, а відповідні пояснення - суду апеляційної інстанції. В касаційній скарзі податковий орган обмежився цитуванням апеляційної скарги.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковим органом не доведено узгодженість суми податкового боргу в розмірі 25 000,00 грн, як це зазначено в податковій вимозі від 22 жовтня 2015 року № 10993-23, а відтак, така податкова вимога правомірно судом першої інстанції визнана протиправною та скасована.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 826/4055/16 залишити без змін.