22/153-08-3606 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу, свідоцтва про право власності та витребування майна - 07.05.2009 Прийняття

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Воронюк О.Л., судді –Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) від 03.02.2009 року у справі № 22/153-08-3606 рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2008 року скасовано; позов прокурора Суворовського району м. Одеси задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд ремонтно-будівельного цеху, розташованого за адресою: м. Одеса, 21 кілометр Старокиївської дороги, 15, загальною площею 1812,30м2, укладений між ТОВ "Одеський ливарний завод" та ТОВ "ВЕГА ПЛЮС"; відмовлено в задоволенні позову в частині визнання недійсним свідоцтва на право власності ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" на нежилі будівлі та споруди, розташовані у м. Одеса, 21 кілометр Старокиївської дороги, 15 серія САА №101014 від 11.05.2004 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; позов в частині зобов’язання ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" передати ВАТ "Одеський завод "Центроліт" нежилі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Одеса, 21 кілометр Старокиївської дороги, 15 та зобов’язання ТОВ "Одеський ливарний завод" повернути ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" грошові кошти у сумі 199 850 грн. отримані за договором купівлі-продажу від 17.02.2003 року залишено без розгляду.

В касаційному поданні заступник прокурора Одеської області просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право власності, позовні вимоги в цій частині задовольнити, в іншій частині постанову залишити без змін, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст. 12, 80 ГПК України.

В касаційній скарзі ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2008 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 257, 267, ч.1 ст. 261 ЦК України, ст. 83 ЦК УРСР, ст. 81 ГПК України.

У супровідному листі ВАТ "Одеський завод "Центроліт" повністю підтримує викладені в касаційному поданні доводи.

Заслухавши пояснення представника Генеральної Прокуратури України, представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та ВАТ "Центроліт", розглянувши доводи касаційного подання та касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Виконуючий обов’язки прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.02.2003 року, укладеного між ТОВ "Одеський ливарний завод" та ТОВ "ВЕГА ПЛЮС", згідно якого останнє купило у ТОВ "Одеський ливарний завод" будівлі та споруди ремонтно-будівельного цеху, розташованого за адресою: м. Одеса, 21км Старокиївської дороги, 15, загальною площею 1812,3м2. Позов вмотивовано тим, що спірний договір є незаконним, оскільки нерухоме майно, яке є предметом цього договору, відчужено не його власником.

Також, прокурор просив визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" на нежилі будівлі та споруди розташовані у м. Одесі по 21 км. Старокиївської дороги, 15 серії САА №101014 від 11.05.2004 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, та зобов’язати ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" передати ВАТ "Одеський завод "Центроліт" зазначені нежилі будівлі та споруди, а ТОВ "Одеський ливарний завод" повернути ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" грошові кошти, отримані по договору купівлі-продажу від 17.02.2003 року у сумі 199 850 грн.

При цьому, прокурор зазначив, що підставою для звернення до господарського суду з позовом є виявлені в ході проведення у липні-серпні 2008 року перевірки порушення майнових інтересів держави, яка має основну частку в статутному фонді ВАТ "Одеський завод "Центроліт". Оскільки будівлі та споруди ремонтно-будівельного цеху відчужені за договором купівлі-продажу від 17.02.2003 року входили до складу цілісного майнового комплексу, який за рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2005 року по справі №15/61-05-1835 підлягає поверненню ВАТ "Одеський завод "Центроліт", зазначена угода фактично позбавила державу та ВАТ "Одеський завод "Центроліт" права власності на належне їм майно.

Крім цього, заявник зазначив, що йому стало відомо про існування спірної угоди у липні-серпні 2008 року у ході перевірки за зверненням заступника голови ФДМ України; РВ ФДМ України по Одеській області та ФДМ України також довідалися про існування спірної угоди з листа КП "Одеське МБТІ та РОН" №2840-11/251 від 03.04.2008 року.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12.02.2003 року ТОВ "Одеський ливарний завод" продало, а ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" купило будівлі та споруди ремонтно-будівельного цеху, розташованого за адресою: м. Одеса, 21км Старокиївської дороги, 15, загальною площею 1812,30м2.

11.05.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Суворовської райадміністрації Одеської міської ради від 21.01.2004 року №66р ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" видано свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та споруди, що складаються з основного корпусу літ.А цехів, літ.А1; А2, складу літ.Б, прохідної літ.В, трансформаторної підстанції літ.Г, загальною площею 1812,30м2, розташовану у м. Одесі по 21км Старокиївської дороги, 15.

Згідно з п.1.2 спірного договору продавець підтвердив, що об’єкти продажу належать йому на праві власності у складі цілісного майнового комплексу ТОВ "Одеський ливарний завод", що підтверджується рішенням господарського суду від 17.09.2002 року у справі №17-6-40/02-7276.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2005 року у справі №17-6-40/02-7276, залишеною без змін Верховним судом України, встановлено незаконність набуття права власності ТОВ "Одеський ливарний завод" на цілісний майновий комплекс, розташований у м. Одеса по 21км Старокиївської дороги до складу якого входили споруди та будівлі ремонтно-будівельного цеху та скасовано рішення господарського суду від 17.09.2002 року.

Колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного суду стосовно того, що ТОВ "Одеський ливарний завод", який не набув права власності на майно ВАТ "Одеський завод "Центроліт" до складу якого входили спірні об’єкти, не мав права виступати продавцем майна за спірним договором.

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу належить власникові.

Згідно зі ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам Закону.

З огляду на наведене, договір купівлі-продажу, укладений 17.02.2003 року між ТОВ "Одеський ливарний завод" та ТОВ "ВЕГА ПЛЮС", відповідно до якого ТОВ "Одеський ливарний завод" продало а ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" купило будівлі та споруди ремонтно-будівельного цеху, розташованого за адресою: м. Одеса, 21км Старокиївської дороги, 15, загальною площею 1812,30м2, правомірно визнано недійсним.

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги відносно спливу строку позовної давності, оскільки згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила, а апеляційним судом встановлено, що про факт відчуження будівель та споруд ремонтно-будівельного цеху, які входили до складу цілісного майнового комплексу ВАТ "Одеський завод "Центроліт" позивач та Фонд Державного майна України довідалися лише в 2008 року з листа Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" від 03.04.2008 року №2840-11/251.

Колегія суддів погоджується з тим, що позовна вимога прокурора Суворовського району м. Одеси стосовно визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" на нежилі будівлі та споруди, розташовані у м. Одесі по 21км Старокиївської дороги, 15 серія САА №101014 від 11.05.2004 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.

В силу ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (z0157-02) , державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п.6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об’єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

При зверненні з позовом у даній справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке лише видається при оформленні права та не є правочином, прокурор не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом.

Тобто прокурор заявив вимоги про захист прав позивача у непередбачений законом спосіб. З огляду на таке слід погодитись з висновком суду апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення цієї частини заявленого прокурором позову.

Стосовно вимоги ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" передати ВАТ "Одеський завод "Центроліт" будівлі та споруди ремонтно-будівельного цеху, апеляційна інстанція в мотивувальній частині постанови відзначила, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки спірний договір від 17.02.2003 року був укладений між ТОВ "Одеський ливарний завод" та ТОВ "ВЕГА ПЛЮС", отже права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму встановленого ч.2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави встановлені ст. 145 Цивільного кодексу.

Проте, апеляційний суд не звернув уваги, що прокурор в позові обґрунтував вказану вимогу посиланням на ст. 388 ЦК України, ст. 145 ЦК УРСР про захист права власності (т.1 а.с.5), та водночас зазначив, що спірне майно підлягає поверненню його законному власнику –ВАТ "Одеський завод "Центроліт", оскільки вибуло з володіння власника поза його волею.

Відтак, зазначена вимога, яку суд апеляційної інстанції помилково не розцінив як віндикаційну (витребування майна з чужого незаконного володіння), потребувала всебічного розгляду господарським судом, а також перевірки підстав, якими прокурор обґрунтовував таку вимогу, зокрема, наявності права власності або іншого юридичного титула щодо спірного майна у позивача; доведення незаконності володіння чужою річчю невласником; припинення незаконного володіння та повернення витребуваного майна власнику або іншому титульному володільцю. Натомість, апеляційний господарський суд ухилився від її розгляду, зазначивши, що вимога про повернення майна заявлена прокурором в силу визнання договору недійсним.

Крім того, залишивши в резолютивній частині зазначену частину позовних вимог без розгляду, апеляційний суд будь-яким чином не мотивував таку свою позицію посиланням на відповідні норми процесуального права.

Відносно залишення без розгляду позовної вимоги щодо зобов’язання ТОВ "Одеський ливарний завод" повернути ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" грошові кошти, отримані по договору купівлі-продажу від 17.02.2003 року, апеляційний суд мотивував свою позицію тим, що прокурором, факт передачі грошових коштів ТОВ "Одеський ливарний завод" ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" за договором від 17.02.2003 року документально не підтверджено.

Колегія суддів вважає, що залишення цієї частини позовних вимог з посиланням на ст. 81 ГПК України також будь-яким чином не вмотивована посиланням на певні процесуальні положення наведеної норми, що свідчить, що апеляційний суд фактично безпідставно ухилився від розгляду частини заявлених позовних вимог, при тому, що недоведеність певних обставин позивачем є підставою для відмови йому в позові.

Разом з тим, апеляційному суду слід дати оцінку тому, чи є вимога щодо повернення ТОВ "Одеський ливарний завод" грошових коштів такою, що заявлена на захист інтересів держави.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про залишення касаційного подання без задоволення та про часткове задоволення вимог касаційної скарги ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" із скасуванням постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року у справі № 22/153-08-3606 в частині залишення позовних вимог без розгляду, із направленням справи в цій частині на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду. В іншій частині постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року у справі № 22/153-08-3606 підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ч.1 ст. 111-10, ст. 111-11, ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення. Касаційну скаргу ТОВ "ВЕГА ПЛЮС" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року у справі № 22/153-08-3606 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року у справі № 22/153-08-3606 –скасувати в частині залишення позовних вимог без розгляду і справу в цій частині направити на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.