9/526-08 Про стягнення шкоди, заподіяної аварією крана - 29.04.2009 Прийняття

У вересні 2008 року Відкрите акціонерне товариств трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього (далі –ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього, Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-2001" (далі - ТОВ "Макс-2001", Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 1 192 037,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2008 між ВАТ "Київміськбуд-1" та ТОВ "Макс-2001" укладений договір № 10305/2 про надання послуг краном РДК-250, за умовами якого відповідач взяв на себе обов'язки по наданню вантажопідіймальних послуг краном КГЖ-250-2 на будівельному об'єкті позивача, який розташований за адресою: м. Київ, вул. І. Ґонти, 7. Крім того, на вказаному будівельному об’єкті проводились роботи за допомогою підйомника щоглового вантажно-пасажирського НЕК РLА-1200, що належить позивачу на підставі Договору фінансового лізингу № 32/2005-ОБ від 27.12.2005. Так, позивач зазначає, що 03.07.2008 на будівельному об'єкті позивача сталась аварія внаслідок якої кран, що належить відповідачу, при виконанні вантажопідіймальних робіт, перекинувся та власною стрілою завдав пошкодження підйомнику позивача. Виходячи з положень ст. ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України саме на відповідача покладається відповідальність за завдану аварією шкоду, яка за розрахунком позивача становить 1 192 037,12 грн., що є вартістю нового підйомнику, оскільки, пошкоджений не підлягає ремонту (модель знята з виробництва).

Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2008 у справі № 9/526-08 (суддя Євграфова Є.П.) позов задоволено повністю.

Постановлено стягнути з ТОВ "Макс-2001" на користь ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього - 1 192 037,12 грн. збитків, 11 920,37 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.01.2009 (колегія суддів: Чорногуз М.Г. –головуючий, судді –Агрико- ва О.В., Фаловська І.М.) рішення господарського суду Київської області від 11.11.2008 по справі № 9/526-08 скасовано.

Постановлено нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Макс-2001" на користь ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього збитки в сумі 400 235,62 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 002,36 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову –відмовлено.

Стягнуто з ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього на користь ТОВ "Макс-2001" - відшкодування державного мита сплаченого за розгляд справи в Київському міжобласному апеляційному господарського суді в сумі 3 959,01 грн.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами, ТОВ "Макс-2001" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 11.11.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.01.2009 скасувати і прийняти нове рішення про відмову ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього в позові у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 1166, 1173, 1174, 1187 Цивільного кодексу України та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових актів.

Також, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.01.2009 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 19.05.2008 між ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього (позивачем) та ТОВ "Макс-2001" (відповідачем) укладений договір № 10305/2 про надання послуг краном РДК-250 (далі - Договір надання послуг краном), за умовами якого, відповідач взяв на себе обов'язки по наданню вантажопідіймальних послуг краном РДК-250 (реєстраційний № 18527, заводський № 10305, виготовлено в 1985 році у Німеччині), на будівельному об’єкті позивача за адресою: м. Київ, вул. Івана Ґонти, 7, керуючись проектною документацією та у відповідності до державних стандартів, норм і правил, а позивач зобов'язався приймати і оплатити надані виконавцем послуги( п.п. 1.1., 1.3. Договору).

20.05.2008, на виконання п. 2.1 Договору, сторони підписали акт № 1 приймання-передачі крана в роботу по договору № 10305/2 про надання послуг краном від 19.05.2008. При цьому, п. 1.4. Договору сторони передбачили строк виконання робіт краном становить 3 (три) місяці починаючи з дати підписання акта приймання-передачі крана на об'єкті.

Також, судами встановлено, що на будівельному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Івана Ґонти, 7 проводились роботи за допомогою підйомника щоглового вантажно-пасажирського НЕК РLА-1200 (далі підйомник) (реєстраційний № 38, заводський № 200508010, виготовлено 30.08.2005 в Нідерландах), що належить позивачу на підставі Договору фінансового лізингу № 32/2005-ОБ від 27.12.2005, укладеного між ТОВ "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього (лізингоодержувач).

03.07.2008 на будівельному майданчику позивача сталась аварія внаслідок якої кран, що належить відповідачу, при виконанні вантажопідіймальних робіт, перекинувся та власною стрілою завдав пошкодження підйомнику позивача.

Факт падіння крану РДК-250 на підйомник НЕК РLА-1200 зафіксований Державною інспекцією промислової безпеки та охорони праці в котлонагляді та за підйомними спорудами у Акті оперативної перевірки № 68-07 від 17.07.2008.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі виходив з того, що відповідно до умов договору № 10305/2 про надання послуг краном РДК-250 від 19.05.2008, саме на відповідача покладався обов’язок забезпечити належні монтаж, демонтаж та експлуатацію крану.

Відповідно до акту перевірки Держгірпромнагляду № 68-07 від 17.07.2008, інспекцією зафіксовані порушення п. 3.13. Типової інструкції кранівників (машиністів) стрілових самохідних кранів", п. 2.1.1. "Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами", п. п. 7.2.3, 7.2.2.3 Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів. Порушення відповідачем правил експлуатації крану підтверджується також експертним висновком Державного підприємства "Київський експертно-технічний центр" № 80.2 40-10-969.08, яким встановлено, що вага вантажу (500 одиниць цегли + баддя), який перебував на крані в момент падіння склала 2,5 тони, що не відповідає характеристикам вантажопіднімальності крану. Вказані порушення призвели до падіння крану та пошкодження підйомника щоглового вантажно-пасажирського НЕК РLА-1200, експлуатація якого в подальшому стала неможлива, оскільки вказана модель знята з виробництва і не підлягає ремонту.

З урахуванням обставин справи та вимог ст. ст. 1187, 1166 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідальність за шкоду, спричинену належним відповідачу джерелом підвищеної небезпеки (краном) покладається саме на відповідача, який не забезпечив належного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо експлуатації крану.

Відповідно до листа № б/н заводу-виробника (НЕК Мanufacturing B.V.) від 01.08.2008 підйомнику завдані такі пошкодження, що виключають його подальшу експлуатацію та ремонт, і даний тип підйомника вже знято з виробництва, що виключає неможливість відшкодування шкоди в натурі.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що вартість аналогічного підйомника і є реальною вартістю втраченого позивачем майна, що становить 1 132 037,12 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що оскільки внаслідок пошкоджень, які унеможливили подальшу експлуатацію та ремонт, підйомник підлягає демонтажу, 07.08.2008 між Позивачем та ТОВ "Сучасник-КА" був укладений Договір № 102 на виконання робіт з демонтажу Підйомника. Згідно пунктом 3.1. вказаного договору, ціна робіт з демонтажу становить 60 000,00 грн. Враховуючи, що зазначених майнових втрат позивач зазнав також внаслідок падіння крану та пошкодження підйомника, кошти в розмірі 60000,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо розміру заподіяної шкоди.

Так, апеляційний господарський суд, враховуючи встановлені актом перевірки та висновком експертизи порушення, погодився з висновком місцевого суду, що відповідальність за шкоду, спричинену належним відповідачу джерелом підвищеної небезпеки (краном) покладається саме на відповідача (п. 4.1 договору), який не забезпечив належного виконання норм експлуатації крану. Посилання відповідача на те, що кран був розташований не у відповідності до ПВР, як вину позивача, є безпідставними, оскільки, працівник відповідача (кранівник) відповідно до вимог правил не мав права приступати до здійснення робіт на непідготовленому майданчику, та здійснювати підйом не належно закріпленого вантажу та вагою, що перевищує технічні можливості підйомного механізму.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим господарським судом не враховано, що відшкодовуються витрати для відновлення права, а не речі.

Відповідно до вимог ст. 1192 Цивільного кодексу України, у разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно довідки № 89 від 27.01.2009 "На балансі ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього станом на 27.01.2009, обліковується підйомник щогловий вантажно-пасажирський НЕК РLА-1200, залишкова вартість якого складає 404 187,62 грн." З урахуванням вказаної довідки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана в довідці сума є реальною вартістю втраченого майна, а не вартість нового аналогічного підйомника, оскільки у вартостінового підйомника не враховується моральне та фізичне зношення пошкодженої речі, яке відбулося за період її експлуатації.

Також судом апеляційної інстанції враховано, наданий позивачем сертифікат походження, згідно якого вага пошкодженого підйомника складає 7,6 т. Відповідно до специфікації № 8 до Договору між позивачем та ТзОВ "Київекспомет", вартість однієї тони брухту складає 520,00 грн. (без ПДВ). Отже, за продаж металобрухту (пошкодженого підйомника), позивач отримає 3952,00 грн., а тому збитки судом зменшено на вказану суму та стягнуто з відповідача 400 235,62 грн.

Проте висновки судів попередніх інстанцій щодо розміру збитків є передчасними, оскільки суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи в їх сукупності, що мають значення для правильного вирішення спору по суті виходячи з наступного.

Так, в порушення ст. ст. 38, 43, 65, 84, 101, 105 ГПК України, суди попередніх інстанцій не в повному обсязі перевірили доводи сторін в частині реальної вартості пошкодженого майна на момент розгляду справи з урахуванням вимог діючого законодавства, а також судами не надано належної правової оцінки, тому, що пошкоджений підйомник належав позивачу на підставі договору фінансового лізингу № 32/2005-ОБ від 27.12.2005, за умовами якого лізингоодержувач виплачує лізингодавцю платежі відповідно до графіку (Додаток № 1 до договору).

За змістом ст. 1192 Цивільного кодексу України встановлено два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого:

а) відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим.

б) відшкодування завданих збитків в повному обсязі.

Визначення збитків встановлено статтею 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи. Така вартість може бути визначена експертним шляхом.

Також, слід зауважити, що вартість втраченого майна повинна визначатися з урахуванням його зношеності, але зношеність пошкодженого майна враховується при відшкодуванні збитків лише у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості.

З урахуванням викладеного, господарськими судами попередніх інстанцій в по рушення ст. 43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, пе редбачених частиною 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу Украї ни, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріаль ного права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.