31/351 Про стягнення коштів у зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання за договором про надання послуг - 28.04.2009 Прийняття

ТОВ "Бріг-Рітейл" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Квіза-Трейд" 2 332 166, 51 грн. у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором про надання послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.12.2008 (суддя Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 (колегія суддів у складі: суддя Григорович О.М. –головуючий, судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), позов задоволено з мотивів наявності у відповідача обов’язку з оплати послуг позивача.

ТОВ "Квіза-Трейд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що названі судові інстанції дійшли помилкового висновку щодо доведеності факту надання ТОВ "Бріг-Рітейл" певних послуг та відповідно щодо обов’язку ТОВ "Квіза-Трейд" оплатити їх.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 30.03.2006 ТОВ "Квіза-Трейд" (замовник) та ТОВ "Бріг-Рітейл" (виконавець) уклали договір № 4/2 про надання консалтингових послуг з впровадження інтегрованої системи планування ресурсів підприємства mySAP (далі –Договір);

- відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Договору виконавець зобов’язується на вимогу замовника надати консалтингові послуги з провадження інтегрованої системи планування ресурсів підприємства mySAP (програмне забезпечення SAP AG) та виконати необхідні для цього роботи, а замовник –прийняти та оплатити зазначені послуги та роботи відповідно до умов Договору;

- підпунктами 2.1 та 2.8 пункту 2 Договору встановлено, що ціна Договору складає 3 287 559, 60 грн. (з урахуванням ПДВ), але якщо в переддень платежу курс (офіційний) ЄВРО збільшиться більше ніж на 0, 20 грн. порівняно з курсом ЄВРО на дату підписання Договору, ціна Договору збільшується у відповідній пропорції;

- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов’язань;

- за змістом підпунктів 1.5, 1.7 пункту 1 та підпункту 2.2 пункту 2 Договору: визначені цим Договором послуги виконуються поетапно згідно з календарним планом (додаток № 2 до Договору), в якому зазначено вид послуг, їх вартість та строк виконання; зміна обсягів послуг та строків виконання, встановлених цим календарним планом, письмово погоджується сторонами;

- у підписаному сторонами додатку № 2 до Договору (календарний план) зазначено, що впровадження функціональності програмного забезпечення SAP AG здійснюється в три фази (фаза I, II, III), кожна з яких має 5 етапів;

- підпунктами 2.4 та 2.5 пункту 2 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконання кожного етапу надання послуг за Договором здійснюється на підставі виставлених виконавцем рахунків протягом 10 днів з моменту їх отримання замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця;

- відповідно до підпункту 6.3 пункту 6 Договору: замовник зобов’язаний протягом 15 днів з моменту отримання письмового повідомлення виконавця про закінчення надання послуг певного етапу прийняти ці послуги; приймання-передача договірних послуг оформлюється актом; у разі відсутності недоліків замовник підписує акт приймання-передачі послуг протягом 15 днів з моменту його отримання; за наявності недоліків замовник надсилає виконавцеві їх письмовий перелік, а виконавець усуває виявлені недоліки за власний рахунок у погоджені замовником строки;

- за прострочення замовником виконання грошового зобов’язання Договором встановлено пеню в розмірі 0,02 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (підпункт 7.3 пункту 3 Договору);

- ТОВ "Бріг-Рітейл" розпочало надавати послуги за Договором у квітні 2006 року; ТОВ "Квіза-Трейд підписало акти приймання-передачі послуг, визначених етапами 1, 2 фази І та фази ІІ додатку № 2 до Договору та оплатило ці послуги в повному об’ємі;

- підпунктом 1.6 пункту 1 Договору передбачено, що замовник та виконавець "протягом першого етапу" спільно розробляють Статут впровадження проекту, який містить деталізований календарний план послуг (на відміну від календарного плану, встановленого додатком № 2 до Договору);

- ТОВ "Бріг-Рітейл" подало суду зазначений статут, який, зокрема, містить список представників ТОВ "Квіза-Трейд –учасників впровадження інтегрованої системи планування ресурсів підприємства mySAP;

- у матеріалах справи наявні підписані зазначеними в цьому списку особами звіти про виконання послуг за Договором, згідно з якими ТОВ "Бріг-Рітейл" відповідно в березні 2007 року та в червні 2007 року завершило надання послуг, передбачених фазами І та ІІ додатку № 2 до Договору;

- ТОВ "Квіза-Трейд не подало суду доказів того, що дане товариство зверталося до ТОВ "Бріг-Рітейл" щодо зміни обсягів виконання послуг за Договором, розірвання Договору у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань, а також щодо неналежної якості наданих послуг або порушення строків їх виконання;

- ТОВ "Бріг-Рітейл" склало акти від 01.10.2007 про надання цим товариством послуг, визначених етапами 3-5 фази І та ІІ додатку № 2 до Договору, та виставило рахунки від 01.10.2007 на оплату цих послуг; відповідно до виставлених рахунків сума заборгованості ТОВ "Квіза-Трейд складає 1 665 221, 65 грн.; ця сума заборгованості визначена позивачем з урахуванням офіційного курсу ЄВРО станом на 01.10.2007;

- за твердженням позивача, зазначені документи були вручені відповідачеві 05.10.2007 кур’єрською поштою, на підтвердження чого суду подано повідомлення кур’єрської доставки Exmoto № 40939898, копія якого знаходиться в матеріалах справи;

- у вирішенні даного спору місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що факт вручення ТОВ "Квіза-Трейд" актів про надання ТОВ "Бріг-Рітейл" послуг, визначених етапами 3-5 фази І та фази ІІ додатку № 2 до Договору, а також рахунків про їх оплату встановлено судовими рішенням у господарській справі № 31/552 за позовом ТОВ "Бріг-Рітейл" до ТОВ "Квіза-Трейд" про стягнення суми боргу за договором від 30.03. 2006 № 4/1 (далі –господарська справа № 31/552);

- позивач просить стягнути з відповідача станом на 03.10.2008 заборгованість за Договором у сумі 1 665 221, 65 грн., а також нараховані на цю суму інфляційні втрати, 3 % річних та пеню (у передбаченому Договором розмірі –0, 02 % за кожен день прострочення), а всього 2 332 166, 51 грн., згідно з поданим позивачем розрахунком.

Причиною виникнення спору у справі є питання про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Квіза-Трейд" зазначеної позивачем суми боргу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За приписом частини першою статті 530 ЦК України: якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною четвертою статті 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України). Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) (статті 1, 3) визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 258 ЦК України до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальну позовну давність в один рік.

Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Попередніми судовими інстанціями у справі з'ясовано, зокрема, що:

- ТОВ "Квіза-Трейд", підписавши додаток № 2 до Договору, який є його невід’ємною частиною, фактично замовило у ТОВ "Бріг-Рітейл" зазначені в цьому додатку послуги і частково їх оплатило;

- ТОВ "Квіза-Трейд" не подало суду доказів того, що в подальшому це товариство зверталося до ТОВ "Бріг-Рітейл" стосовно зміни обсягу замовлених послуг у тому числі шляхом розірвання Договору, а також щодо якості цих послуг або строків їх надання;

- доказом надання ТОВ "Бріг-Рітейл" послуг, визначених етапами 3-5 фази І та фази ІІ додатку № 2 до Договору, є наявні у справі звіти про виконання послуг за Договором, підписані учасниками впровадження інтегрованої системи планування ресурсів підприємства mySAP від ТОВ "Квіза-Трейд.

З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов’язку оплатити зазначені послуги позивача.

Як вбачається з досліджених господарськими судами у справі умов Договору, замовник зобов’язаний оплатити послуги виконавця протягом 10 днів з моменту виставлення виконавцем рахунків. Тобто встановлення факту прострочення виконання замовником грошового зобов’язання безпосередньо пов’язано з установленням факту отримання ним рахунків про оплату послуг.

В оскаржуваних судових актах місцевий та апеляційний господарські суди неправильно застосували згаданий припис статті 35 ГПК України та помилково визнали преюдиціальним факт вручення відповідачеві 05.10.2007 кур’єрською поштою актів приймання передачі визначених етапами 3-5 фази І та ІІ додатку № 2 до Договору послуг та рахунків про їх оплату, оскільки ні в рішення господарського суду від 28.01.2008, ані в постанові Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 у справі № 31/552 цей факт не встановлено.

Отже, попередні судові інстанції були зобов’язані самостійно встановити у даній справі зазначені фактичні обставини, які мають значення для вирішення питання про те, чи прострочив відповідач виконання грошового зобов’язання, а також для встановлення моменту цього прострочення.

Крім того, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили правильність визначення позивачем суми заборгованості з урахуванням пені та інфляції. Зокрема, відповідно до наведених норм, якими врегульовано питання відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання, у вирішенні даного спору необхідно було врахувати, що:

- визначаючи суму основного боргу на підставі підпункту 2.8 пункту 2 Договору, потрібно перерахувати вказану в додатку № 2 Договору вартість відповідних послуг згідно з офіційним курсом ЄВРО в переддень пред’явлення цієї вимоги (якщо різниця курсів ЄВРО більша ніж 0, 20 грн. порівняно з курсом на дату підписання Договору); зазначена сума підлягає стягненню з урахуванням втрат від інфляції у разі прострочення боржником виконання зобов’язання;

- заборгованість, зазначена у виставлених позивачем рахунках від 01.10.2007, яку було заявлено до стягнення як основний борг у даному спорі в сумі 1 665 221, 65 грн., вже було перераховано згідно з курсом ЄВРО відповідно до умов Договору на вказану дату;

- за наявності обставин, які свідчать про прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, пеня нараховується на суму простроченого платежу, визначену відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 Договору, на день, коли зобов’язання мало бути виконано, за кожен день такого прострочення.

Водночас попередні судові інстанції не звернули увагу на те, що розрахунок заборгованості здійснено в ЄВРО та перераховано відповідно до курсу гривні на момент звернення до суду, що не відповідає вимогам названих актів, оскільки суму договору визначено в валюті України та зафіксовано відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 Договору на момент пред’явлення вимоги (тобто виставлення рахунку).

До того ж місцевим та апеляційним господарськими судами залишено поза увагою, що у пункті 2.8 Договору помилково зазначено, що курс ЄВРО станом на момент укладання Договору (30.03.2006) складав 597 грн. за 100 одиниць, в той час як відповідний офіційний курс НБУ на зазначену дату складав 606, 61 грн. за 100 одиниць.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду місцевого господарського суду.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, належним чином встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати доводам сторін і поданим ними доказам відповідну правову оцінку та вирішити спір згідно з законом.