Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Валері-тур-ЛТД" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з врахуванням уточнення позовних вимог), в якому просило, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 0,5383 га. від 18.02.2004 року та рішення Судацької міської ради від 26.12.2003 року №661/23-03 " Про продовження гаражно-будівельному кооперативу водно-моторного спорту і рибного лову "Алчак" строку дії договору оренди земельної ділянки". Позовні вимоги вмотивовані тим, що у спірному договорі оренди відсутній термін його дії, а відтак порушуються інтереси та права позивача.

Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від 28.07.2008 року (суддя Жукова А.І.) в задоволенні позову відмовив, пославшись на те, що позивач не довів, які саме його права та інтереси порушуються. Крім того, при укладенні договору відповідачем дотримані вимоги Цивільного кодексу України (435-15) , Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) , додержана письмова форма договору, встановлений термін дії договору, а відтак, відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 13.11.2008 року (судді Градова О.Г., Маслова З.Д., Лисенко В.А.) рішення господарського суду залишив без змін, з тих самих підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Валері-тур-ЛТД" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 року, з підстав неправильного застосування норм матеріального права, зокрема: статей 215, 257, 261 Цивільного кодексу України, статті 123 Земельного кодексу України, статті 14 Закону України "Про оренду землі", статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В процесі розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.12.2003 року №661/23-03 надано згоду на укладення з Гаражно-будівельним кооперативом водно-моторного спорту і рибного лову "Алчак" договору оренди земельної ділянки площею 0,5383 га. На підставі вказаного рішення 18.02.2004 року між Гаражно-будівельним кооперативом водно-морського спорту і рибного лову "Алчак" та Судацькою міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої на Набережній міста Судака, площею 0,5383 га., для організації стоянок плавзасобів. Зазначений договір зареєстрований в книзі записів Державної реєстрації договорів оренди 06.04.2004 року за №000078.

Відповідно до пункту 2.1 договору, земельна ділянка на території Судацької міської ради, орієнтовною площею 0,5383 га, розташована на Набережній міста Судака передається в оренду Гаражно-будівельному кооперативу водно-морського спорту і рибного лову "Алчак" до закінчення проекту відводу земельної ділянки комплексу яхт-клуба.

Рішенням Судацької міської ради від 23.10.2003 року №507/21-03 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Валері-тур-ЛТД" надано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки, орієнтовною площею 1,2 га. для розміщення та будівництва комплексу яхт-клуба на Набережній міста Алчак.

Як встановили господарський суд Автономної Республіки Крим та Севастопольський апеляційний господарський суд, 30.06.2006 року рішенням №249/5 Судацькою міською радою було змінено рішення ради від 23.10.2003 року №507/21-03 в частині площі земельної ділянки. Відтак, цим рішенням була збільшена площа земельної ділянки до 2,1 га., яка планувалася до проекту відводу позивачем. В подальшому рішення ради від 30.06.2006 року було скасовано рішенням Судацької міської ради за №632/13 від 29.12.2006 року. Це рішення в установленому порядку не оскаржувалося і не було визнано недійсним. Виконавчий комітет Судацької міської ради листом від 27.06.2008 року повідомив позивача про те, що рішення Судацької міської ради від 30.06.2006 року №249/5 скасована рішенням від 29.12.2006 року №632/13.

28.09.2006 року рішенням Судацької міської ради №400/8 було дозволено Гаражно-будівельному кооперативу водно-морського спорту і рибного лову "Алчак" підготовку матеріалів узгодження місцезнаходження земельної ділянки до 1 га. для переносу причалу №203 в прибережній зоні від гори Алчак до гори Меганом, а позивачу було доручено здійснити перенос за власні кошти стоянки плавзасобів в район гори Алчак.

З липня 2006 року та до травня 2007 року позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Валері-тур-ЛТД" зверталося до Судацької міської ради з листами про розірвання договору оренди між відповідачами (Гаражно-будівельним кооперативом водно-морського спорту і рибного лову "Алчак" та Судацькою міською радою) на підставі того, що останнім завершена розробка проекту відводу земельної ділянки. Проте, виконавчий комітет Судацької міської ради у задоволенні звернень позивача відмовив, пославшись на те, що розірвання договору оренди від 18.02.2004 року є волевиявленням сторін за договором, а в разі відсутності згоди сторін на розірвання договору спір вирішується між орендарем та орендодавцем в судовому порядку. Позивач не є стороною за спірним договором.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування унормований статтею 123 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад (стаття 12 цього Кодексу).

Частинами 5, 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені і в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції. Отже, в розумінні наведених норм право розпорядження землями територіальної громади міст, селищ належить до компетенції відповідних рад. Рішення Судацької міської ради від 26.12.2003 року №661/23-03 прийнято в межах її компетенції з дотриманням вимог земельного законодавства, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально ( стаття 14 цього Закону). Отже, на час укладення договору законодавчо було визначено, що посвідчення договору оренди земельної ділянки, є правом сторін а не обов'язком.

Однією з істотних умов договору оренди є строк договору ( стаття 15 Закону України "Про оренду землі"). Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років ( стаття 19 Закону України "Про оренду землі"). Зі змістом вказаної норми кореспондуються і приписи пункту 1 статті 763 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму (оренди) укладається на строк, встановлений договором.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству ( стаття 179 Господарського кодексу України ).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.1 договору сторони погодили, що земельна ділянка на території Судацької міської ради, орієнтовною площею 0,5383 га, передається в оренду Гаражно-будівельному кооперативу водно-морського спорту і рибного лову "Алчак" до закінчення виготовлення проекту відводу земельної ділянки комплексу яхт-клуба. Тобто, цим пунктом встановлено строк закінчення терміну дії договору, що не суперечить наведеним нормам права.

Оскільки, в процесі розгляду справи попередніми судовими інстанціями було встановлено, що спірний договір оренди від 18.02.2004 року укладався з дотриманням вимог законодавства, що регулюють спірні правовідносини та в договорі встановлений термін його дії, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди від 18.02.2004 року та в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, неспроможними є доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі. Правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключною прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 року у справі № 2-13/5656-2008 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Валері-тур-ЛТД" –без задоволення.