Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у лютому 2007 року, Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ "Українська транспортна компанія" про стягнення 4 723 грн. 33 коп. пені за прострочення виконання зобов’язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 17/2/06 від 17.03.2006.

В обґрунтування заявлених вимог Заступник військового прокурора посилався на порушення відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 17/2/06 від 17.03.2006 року, оскільки, останній, всупереч умовам договору, під час організації та здійснення перевезення морським транспортом озброєння, техніки та майна при виведенні з окремого інженерного батальйону українського миротворчого контингенту Тимчасових сил ООН з Лівану від порту Бейрут (Ліван) до СМП Октябрськ (Україна), прострочив подачу судна під навантаження у порту Бейрут на три доби, у зв’язку з чим Заступник військового прокурора просить стягнути з ЗАТ "Українська транспортна компанія" санкції за прострочення виконання зобов’язань відповідно до п. 4.4 вищезазначеного договору.

Після порушення провадження у справі Заступником військового прокурора Центрального регіону України було змінено підстави заявлених вимог та збільшено позовні вимоги до 9 083 грн. 36 коп.

Заступник військового прокурора зазначає про порушення ЗАТ "Українська транспортна компанія" строків виконання господарського зобов’язання, виконання якого фінансувалося за рахунок Державного бюджету України, у зв’язку з чим просить стягнути з ЗАТ "Українська транспортна компанія" на користь Міністерства оборони України пеню на підставі ч. 2 ст. 231 господарського кодексу України.

Під час розгляду справи ЗАТ "Українська транспортна компанія" звернулося до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Міністерства оборони України про стягнення 24 825 грн. 91 коп. боргу та відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 25 000 грн., а також зобов'язання укласти додаткову угоду до договору № 17/2/06 про надання транспортно-експедиторських послуг від 17.03.2006.

В обґрунтування позовних вимог ЗАТ "Українська транспортна компанія" зазначало, що під час виконання договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 17/2/06 від 17.03.2006 Міністерством оборони України було перевищено вагу вантажу порівняно із заявленою у договорі на 84,186 т, що призвело до понесення ЗАТ "Українська транспортна компанія" додаткових витрат під час навантаження у порту Бейрут у розмірі 24 825 грн. 91 коп.

Крім того, ЗАТ "Українська транспортна компанія" посилається на те, що порушення строків навантаження відбулось не з його вини, а з вини Міністерства оборони України, оскільки останнім не було вчасно надано експедитору документи для митного оформлення вантажу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2007 позов Заступника військового прокурора Центрального регіону задоволено, стягнуто з ЗАТ "Українська транспортна компанія" на користь Міністерства оборони України 9 083 грн. 36 коп. пені. Зустрічний позов ЗАТ "Українська транспортна компанія" задоволено частково, постановлено про стягнення з Міністерства оборони України на користь ЗАТ "Українська транспортна компанія" 24 825 грн. 91 коп. боргу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 року апеляційну скаргу ЗАТ "Українська транспортна компанія" та апеляційне подання Заступника військового прокурора Центрального регіону залишені без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008 року, рішення господарських судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У червні 2008 року, Заступник військового прокурора Центрального регіону України вніс до господарського суду м. Києва подання про перегляд рішення цього ж суду від 06.11.2007 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2008 року у задоволенні подання військового прокурора Центрального регіону України про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року за нововиявленими обставинами відмовлено, а зазначене рішення залишено без змін.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року, апеляційне подання Заступника прокурора Центрального регіону України залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 01.10.2008 року –без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Заступник військового прокурора Центрального регіону України оскаржив їх у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2009 року порушено касаційне провадження у справі за внесеним ним касаційним поданням, у якому посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, прокурор просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 01.10.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року, прийнявши нове рішення про задоволення його заяви про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року за нововиявленими обставинами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, думку прокурора Стояновських Є.О., перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні доводи, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування судових рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Як зазначається у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за №1 (v0001700-81) не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановления рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Постановляючи про відмову у задоволенні подання прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правильно зазначили, що питання розрахунків по договору №17/2/06 від 17.03.2006 року з'ясовувалось при розгляді справи судом, заперечення відповідача проти зустрічного позову перевірені й їм дана відповідна правова оцінка, а тому, посилання на ті ж доводи та надання додаткових матеріалів не можна визнати нововиявленими обставинами та такими, що не могли бути встановлені судом при дотриманні вимог процесуального законодавства і надають суду право на перегляд судового рішення у порядку глави ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а тому господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно відмовили у задоволенні подання і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2009р - без змін.