Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У жовтні 2007 року ВАТ " Крименерго" звернулось до господарського суду ПП "Вігда" про стягнення 62297,78 грн.

Рішенням господарського суду АР Крим від 22.12.2008 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 62297,78 грн. заборгованості за спожиту електроенергію та 740,98 грн. судових витрат.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року рішення місцевого господарського суду від 22.12.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПП "Вигда" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року та рішення господарського суду АР Крим від 22.12.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.06.2004 року між ВАТ "Крименерго" (постачальник) та ПП "Вігда" (споживач) було укладено договір № 873 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник постачає електричну енергією споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення Правил користування електричною енергією) згідно з умовами цього договору та додатків до нього, які є його невід’ємними частинами.

20.03.2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду, яка є невід"ємною частиною договору №873, про реструктуризацію та погашення боргу, наявного станом на 01.03.2006 року за договором № 873 від 17.06.2004 року.

Відповідно до умов додаткової угоди, відповідач взяв на себе зобов’язання виплатити позивачу заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 68058, 95 грн. за наступним графіком: у травні 2006 року –1058, 95 грн., з червня по грудень 2006 року –щомісячно по 1000 грн., у січні 2007 року –60000 грн. При цьому заборгованість перераховується до 20 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок отримувача –Бахчисарайського РЕС.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна умов не допускається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення умов додаткової угоди про реструктуризацію заборгованості по договору №873 від 17.06.2004 року відповідач лише частково здійснив оплату в сумі 5701,74 грн. Заборгованість за спожиту електроенергію перед позивачем становить 62297,78 грн., що також підтверджується підписаним між сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 26.06.2007 року (а.с. 117).

Враховуючи вищевикладене, а саме, що відповідач належним чином не виконав свої зобов"язання щодо оплати заборгованості за спожиту електроенергію та приписи ст. 525, 526 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 62287,78 грн. суми заборгованості.

Посилання скаржника на те, що додаткова угода до договору №873 від 17.06.2004 року підписана з боку відповідача особою з перевищенням повноважень, а тому вона є недійсною та не повинна виконуватись, не можуть братись судом до уваги, оскільки вони спростовується матеріалами справи, зокрема гарантійним листом відповідача, листом від 27.02.2006 року, актом звірки від 26.06.2007 року, а також частковим погашенням заборгованості за спожиту електроенергію (а.с. 115, 117, 118).

Крім того, судова колегія зазначає, що ухвалою господарського суду АР Крим від 01.09.2008 року у справі №2-7/2986-2008 залишено без розгляду позов ПП "Вігла" до ВАТ "Крименерго" про розірвання додаткової угоди від 20.03.2006 року. Відсутні також і судові рішення, якими було б визнано додаткову угоду до договору не дійсною.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, винесеними при повному дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, покладених в основу судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року та рішення господарського суду АР Крим від 22.12.2008 року у справі № 2-15/15875-2007 залишити без змін.