Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

За участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в особі Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Лівадійської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Компанія "Промкерам" про визнання недійсними рішення Лівадійської селищної ради та договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 жовтня 2002 року 7-ю сесією 24-го скликання Лівадійської селищної ради прийняте рішення про передачу в оренду ТОВ "Компанія "Промкерам" земельної ділянки площею 0,6485 га строком на 50 років. На підставі цього рішення між відповідачами був укладений договір оренди. Однак, назване рішення прийняте органом місцевого самоврядування з перевищенням повноважень, оскільки зазначена земельна ділянка розміщена на території Лівадійського парку, який є пам'яткою загальнодержавного значення і його землі є державними. Право розпорядження державними землями належить центральному виконавчому органу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2004 року (суддя Гайворонський В.І.) в позові відмовлено з тих підстав, що передана в оренду товариству земельна ділянка за висновком експерта не входить до території Лівадійського парку, тому орган місцевого самоврядування мав право розпоряджатися цією землею.

За апеляційним поданням Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005 року (судді: Маслова З.Д., Видашенко Т.С., Котлярова О.Л.) скасоване, позов задоволений, спірні рішення та договір оренди визнані недійсними з тих підстав, що за висновками повторно призначеної апеляційним судом експертизи вищезазначена земельна ділянка входить до території Лівадійського парку, землі якого є державною власністю, мають особливий статус і до комунальної власності ніколи не передавались, тому у органу місцевого самоврядування відсутнє право розпоряджатися цією земельною ділянкою.

В ході розгляду справи до участі у справі залучені вищеперераховані треті особи.

ТОВ "Компанія "Промкерам" подано касаційну скаргу на постанову апеляційної інстанції, в якій скаржник посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Доводи апеляційної скарги в основному мотивовані тим, що апеляційний суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів неправильно встановив обставини справи щодо меж Лівадійського парку, тобто висновок суду про те, що вказана земельна ділянка входить до території парку є неправильним.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника третьої особи-2, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до встановлених обставин, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що Лівадійський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Його межі винесені в натурі і його площа становить 40,419 га.

Землекористувачами території парку, крім Адміністрації парків пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський", є санаторій "Лівадія" та Лівадійский Палац-музей, що посвідчується відповідними державними актами.

У відповідності з державним актом санаторію "Лівадія" земельна ділянка №7, є частиною Лівадійський парку. Зазначене також підтверджується висновком експертів №2811 від 30.06.2005 року (експертиза призначалася ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2004 року). При цьому суд апеляційної інстанції відхилив як доказ висновок експерта №584 від 25.06.2004 року, проведеного Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно з яким спірна земельна ділянка не входить до складу території Лівадійського парку. Суд відзначив, що висновок експерта №584 є неоднозначним, оскільки не дає можливості зробити остаточний висновок про відношення земельної ділянки до території парку.

Рішенням №44 від 29 жовтня 2002 року 7-ої сесії 24-го скликання Лівадійської селищної ради затверджений проект відводу земельної ділянки №7 ТОВ "Компанія "Промкерам" та вирішено передати цю земельну ділянку товариству в оренду на 50 років з вилученням її із землекористування санаторію "Лівадія".

На підставі вищезазначеного рішення органу місцевого самоврядування, 13.05.2003 року між Лівадійською селищною радою (Орендодавець) та ТОВ "Компанія "Промкерам" укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.

За приписами ст. ст. 3, 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд" пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є об'єктом природно-заповідного фонду та власністю народу України.

За правилами ст. 7 названого Закону землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зі змісту ст. 324 Цивільного кодексу України вбачається, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади (щодо загальнодержавної власності) та органи місцевого самоврядування (щодо власності територіальної громади).

Вилучення земельної ділянки природно-заповідного фонду (загальнодержавного значення), як особливо цінної, можливе лише за відповідною постановою Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених ст. 150 Земельного кодексу України.

З огляду на встановлені обставини та приписи вищенаведеного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне рішення прийняте Лівадійською селищною радою з перевищенням повноважень, оскільки Лівадійський парк є загальнодержавною власністю, а не власністю територіальної громади, а відтак, правомірно скасував рішення суду першої інстанції, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

В силу вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги, які потребують додаткової оцінки (переоцінки) доказів у справі судовою колегією касаційної інстанції до уваги не приймаються.

З огляду на викладене та виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промкерам" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005 р. у справі № 2-17/3550-2004 залишити без змін.