21/434 Про стягнення заборгованості по орендній платі - 22.04.2009 Прийняття

У грудні 2007 року позивач - Районна спілка споживчих товариств "Лубенщина" (далі –РССТ "Лубенщина") звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1920,00 грн. за договором оренди від 01.10.2005.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.09.2008 у справі № 21/434 (суддя Тимченко Б.П.) позов задоволено повністю.

Постановлено стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Районної спілки споживчих товариств "Лубенщина" –1920,00 грн. боргу по орендній платі, 102,00 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2008 (колегія суддів: Мостова Г.І. –головуючий, судді –Міщенко П.К., Шевченко В.Ю.) рішення господарського суду Полтавської області від 01.09.2008 у справі № 21/434 скасовано з прийняттям нового рішення.

Постановлено в задоволенні позову відмовити повністю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач -Районна спілка споживчих товариств "Лубенщина" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2008 скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 01.09.2008 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 01.10.2005 між РССТ "Лубенщина" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений договір здачі в оперативну суборенду основних засобів, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а орендар (відповідач) прийняти в оперативну оренду основні засоби частину магазину в с. Матяшівка, магазин в с. Баранівщина, що знаходяться за адресою: Лубенський р-н, с. Матяшівка, с. Барвінщина загальною площею 89,5 кв.м., склад і вартість яких визначено за даними балансу орендодавця станом на 30.01.2005, згідно з актом приймання-передачі засобів в оперативну оренду, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток) (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата визначається у розмірі 220,00 грн. за місяць з урахуванням ПДВ та поквартальним перерахунком орендної плати та індекс інфляції за даними Держкомстату України;

Умовами договору оренди визначено, що він діє з 01.10.2005 до 01.09.2006, а в частині обов'язків по розрахунках у разі невиконання їх орендарем та нанесенні збитків орендодавцю до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків. У випадку відсутності заяви однієї із сторіни про припинення договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором (п. п. 6.1., 6.5. Договору).

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач у період з 10.01.2007 по 20.12.2007 користувався частиною орендованого магазину в с. Матяшівка на підставі договору суборенди основних засобів від 01.10.2005, плата за об’єкт оренди визначена умовами договору відповідно до розрахунку розміру орендної плати в місяць з ПДВ за даними Держкомстату України по магазину в с. Матяшівка станом на 01.10.2005 та становить 160,00 грн., а тому на підставі ст. ст. 764, 526 Цивільного кодексу України заборгованість по орендній платі у розмірі 1920,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій, Київський міжобласний апеляційний господарський суд заначив, що за результатами проведеного аукціону з продажу основних засобів РССТ "Лубенщина", 05.01.2007 між Оріхівським робкоопом (продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України.

Згідно з умовами вказаного договору між продавцем та покупцем було підписано акт приймання-передачі основних засобів від 09.01.2007, яким Оріхівський робкооп передав приватному підприємцю ОСОБА_2 приміщення магазину в с. Барвінщина Лубенського району Полтавської області по вул. Ново- проложна, 12 .

При цьому, апеляційний господарський суд, проаналізувавши умови п. 3.1. Договору оренди вказав, що позивачем не надано належних доказів того, що орендна плата за частину магазину в м. Матяшівка становить 160,00 грн., оскільки умовами договору такий розмір орендної плати сторонами не встановлено.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги примірний розрахунок розміру орендної плати з ПДВ в місяць з щомісячним перерахунком інфляції за даними Держкомстату України по магазину с. Матяшівка станом на 01.10.2005, оскільки він не підписаний орендарем, а тому не може бути належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодиться не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що по договору найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Судами встановлено, що предметом договору здачі в оперативну суборенду основних засобів від 01.10.2005 є частина магазину в с. Матяшівка та магазин в с. Барвінщина, склад і вартість яких визначено в акті приймання-передачі основних засобів у оперативну оренду, що є невід’ємною частиною договору оренди. Плата за користування предметом оренди визначена в п. 3.1. Договору в розмірі 220,00 грн., з урахуванням індексу інфляції за даними Держкомстату України, амортизаційних відрахувань тощо.

Таким чином, сторони визначили розмір орендної плати з урахуванням обставин, що мають істотне значення для плати за користування майном, зокрема, стан об’єкта, його знос, місце розташування тощо. Розрахунок щодо кожного об’єкта оренди здійснено окремо в примірних розрахунках від 01.10.2005 в яких визначено, що орендна плата по магазину Барвінщина за місяць становить 60,00 грн.; за частину магазину в с. Матяшівка становить 160,00 грн., що сумарно відповідає платі за користування орендованим майном визначеним в п. 3.1. Договору. При цьому, слід зазначити, що орендна плата за місяць розрахована виходячи з залишкової вартості основних засобів, що визначена в акті приймання-передачі від 01.10.2005, який підписаний сторонами та є невід’ємною частиною договору оренди.

За таких обставин, місцевий господарський суд встановивши всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимоги.

З огляду на викладене, в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 № 11 (v0011700-76) .

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.