2/127 Про повернення орендованого майна - 21.04.2009 Прийняття

розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Мукачеві, м. Мукачево Закарпатської області (далі –відділення виконавчої дирекції Фонду)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 28.01.2009

зі справи № 2/127

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород (далі –регіональне відділення ФДМУ)

до відділення виконавчої дирекції Фонду

про повернення орендованого майна, стягнення заборгованості в розмірі 57 844, 22 грн. та 29 148, 65 грн. неустойки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта", м. Київ, в особі Закарпатської дирекції, м. Ужгород (далі – третя особа)

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Продана О.С.,

відповідача –не з’яв.,

третьої особи –не з’яв.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.01.2009 (суддя Ремецькі О.Ф.) позов задоволено частково; з відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто на користь регіонального відділення ФДМУ заборгованість з орендної плати в сумі 57844, 22 грн. і 29148, 65 грн. неустойки; у частині позовних вимог про повернення орендованого майна провадження у справі припинено. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на положення статей 203, 204, 215, 236, 241, 525, 526, 626, 627, 631, 785 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), статей 203, 291 Господарського кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 32 - 34, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) виходив з обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення відповідних сум та з того, що орендоване майно повернуто орендодавцеві 31.12.2008.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить оскаржуване рішення з даної справи скасувати та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям цього рішення з порушенням (неправильним застосуванням) норм матеріального і процесуального права.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Від відділення виконавчої дирекції Фонду надійшла телеграма з проханням щодо розгляду касаційної скарги без участі названого відділення "за наявними у справі матеріалами".

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування рішення, прийнятого по суті справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- регіональним відділенням ФДМУ (як орендодавцем) і відділенням виконавчої дирекції Фонду (як орендарем) 20.08.2007 було укладено договір № 62-07/06-05 (далі –Договір) оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності –нежитлових приміщень 2-го поверху будівлі в м. Мукачево, вул. Філатова, 2"а" загальною площею 202, 4 кв. м, які перебувають на балансі третьої особи;

- того ж дня сторонами підписано акта приймання-передачі відповідного нерухомого майна;

- згідно з пунктом 10.1 Договору останній укладено на період з 20.08.2007 по 18.08.2008 включно;

- 18.08.2008 сторонами підписано додаткову угоду № 1 (далі –Додаткова угода № 1) про внесення змін до Договору, згідно з якою останній викладено в новій редакції у розділах "Предмет договору" та "Орендна плата";

- згідно з Додатковою угодою № 1 орендар зобов’язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за майно, що становить 6643, 01 грн. (без ПДВ) за базовий місяць оренди –липень 2008 року; за пунктами 3.2 і 3.4 даної угоди орендна плата за кожен наступний місяць визначається "шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць", і орендна плата повинна перераховуватись орендарем до державного бюджету не пізніше 12 числа наступного місяця;

- відповідно до пункту 5 Додаткової угоди ця угода є невід’ємною частиною Договору та набирає чинності з дня її підписання, "а у відносинах розрахунків діє з 20 серпня 2007 року";

- згідно з поданим регіональним відділенням ФДМУ розрахунком заборгованість орендаря з оплати оренди майна складає за період з 20.08.2007 станом на 05.11.2008 суму 57844, 91 грн.;

- відділення виконавчої дирекції Фонду заперечує правомірність Додаткової угоди № 1 з підстав підписання її не уповноваженою на це особою; водночас названим відділенням не доведено наявності підстав для визнання названої угоди недійсною;

- Додаткову угоду № 1 підписано заступником начальника відділення виконавчої дирекції Фонду та скріплено печаткою;

- незважаючи на листування відділення виконавчої дирекції Фонду з приводу незгоди цього відділення з умовами Додаткової угоди № 1, воно не повернуло терміново орендоване майно, тобто не вчинило конкретних дій, які свідчили б про його незгоду з умовами даної угоди, а продовжувало використовувати орендоване майно в період дії Договору і до 31.12.2008 (день повернення орендованого майна згідно з актом приймання);

- згідно з поданим регіональним відділенням ФДМУ розрахунком за відділенням виконавчої дирекції Фонду станом на 31.12.2008 рахується заборгованість за неустойкою в розмірі подвійної орендної плати в сумі 29148, 65 грн.;

- Договір оренди припинив дію 19.08.2008 (у зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено), а відтак у відділення виконавчої дирекції Фонду виникло зобов’язання з повернення об’єкта оренди;

- регіональним відділенням ФДМУ було направлено відділенню виконавчої дирекції Фонду "ряд листів" з повідомленням про можливість продовження дії Договору або, в іншому разі, - про звільнення займаних приміщень, "на що від відповідача не надійшла жодна згода або заява про такі дії".

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми заборгованості з орендної плати та повернення орендованого майна.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 762 названого Кодексу:

- за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму;

- договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Згідно із статтею 785 названого Кодексу:

- у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі;

- якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Водночас статтею 764 ЦК України передбачено таке: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Із з’ясованого судом першої інстанції вбачається, що після закінчення строку Договору відділення виконавчої дирекції Фонду продовжувало певний час користуватися нерухомим майном. Отже, з огляду на наведений припис статті 764 ЦК України суд у розгляді даної справи повинен був встановити (але належним чином не встановив), чи здійснювалося таке користування за наявності або за відсутності заперечень орендодавця. Тим часом відповідні обставини мали значення для вирішення питання про те, чи поновлювалася дія Договору після закінчення його строку, а отже, й питань, пов’язаних з визначенням розміру орендної плати, розміру заборгованості за такою платою і наявністю чи відсутністю обов’язку орендаря сплачувати неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном.

Рішення суду першої інстанції містить посилання на таке:

"Позивач вказує на те, що листом № 09-10/3231 від 02.09.2008 та № 09-10/3361 від 12.09.08 він звертався до відповідача з повідомленням про припинення договірних правовідносин у зв’язку з закінченням строку дії договору оренди та невиконанням орендарем вимог договору оренди в частині здійснення обов’язкового страхування орендованого майна". Однак, по-перше, у наведеному йдеться лише про доводи позивача, яких сам суд належними засобами доказування не перевірив; по-друге, з наведеного неможливо дійти однозначного висновку про те, чи містили відповідні (або інші) письмові звернення орендодавця заперечення в розумінні статті 764 ЦК України та чи були такі звернення отримані орендарем. Відповідних обставин місцевий господарський суд не з’ясував.

Не встановивши усього кола обставин, що складають фактично-доказову основу даної справи, суд першої інстанції припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді справи суду необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-7 –111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Мукачеві задовольнити.