Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПП "Таврія-Скло" Тітич В.М.,

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25 липня 2007 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Акцент" (далі –ТОВ "Компанія "Акцент") порушено провадження у справі № 49/177-б про банкрутство приватного підприємства "Самсон" (далі - ПП "Самсон") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).

Постановою господарського суду міста Києва від 2 серпня 2007 року (суддя Митрохіна А.В.) ПП "Самсон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Вищого господарського суду України від 1 квітня 2008 року постанову суду першої інстанції скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постановою господарського суду міста Києва від 17 грудня 2008 року (суддя Митрохіна А.В.) ПП "Самсон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Не погоджуючись з винесеною постановою суду першої інстанції, приватне підприємство "Таврія-Скло" (далі – ПП "Таврія-Скло") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі припинити.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції ст.ст. 1, 11, 52 Закону.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Частиною 3 ст. 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов’язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами ч. 8 ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Стаття 52 Закону - "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає, зокрема, інші особливості порушення справи про банкрутство, про які також йде мова в ч. 3 ст. 6 Закону.

Частина 3 ст. 6 Закону є загальною, а ст. 52 передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та поданої ініціюючим кредитором заяви про порушення справи про банкрутство, в її обґрунтування кредитор послався на відсутність боржника за місцезнаходженням та надав лист Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві в підтвердження вказаного (т. 1 а.с. 19).

Постановою Вищого господарського суду України від 1 квітня 2008 року постанову суду першої інстанції скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва з вказівками дослідити докази в підтвердження підстав для порушення провадження у справі за правилами ст. 52 Закону, відсутності боржника за місцезнаходженням, а також дослідити обставини щодо виявленого майна банкрута та у зв'язку з цим вирішити питання про припинення провадження у справі або переходу до загальних судових процедур у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що боржник відсутній за його місцезнаходженням, в підтвердження чого суд послався на відомості з Єдиного державного реєстру - станом на 4 грудня 2008 року (т. 2 а.с. 85).

Однак, вказані відомості надані ініціюючим кредитором в процесі розгляду справи. Отже, належних доказів в підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням до заяви про порушення справи про банкрутство додано не було.

Крім того, підставою для порушення справи була наявність заборгованості ПП "Самсон" перед ТОВ "Компанія "Акцент" у розмірі 11 270 730 грн., в підтвердження якої кредитором було додано до заяви договір купівлі-продажу цінних паперів від 31 травня 2007 року № 296-07-Б, акт приймання-передачі цінних паперів від тієї ж дати та претензію до боржника від 5 червня 2007 року № 96-05/07 (т. 1 а.с. 12-17). Вказане судами неодноразово досліджувалось.

Слід відмітити, що суд першої інстанції не врахував вимог ч. 1 ст. 11112 ГПК України (1798-12) про те, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Не врахувавши вказівок Вищого господарського суду України, за відсутності доказів безспірності вимог та належних доказів відсутності боржника за місцезнаходженням на момент порушення провадження у справі, господарський суд першої інстанції порушив провадження у справі та прийняв постанову якою визнав боржника банкрутом. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що кредитором не було додано до заяви доказів, які необхідні для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника і повинні були бути подані кредитором при порушенні справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

У разі наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону, суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру, тобто продовжує рух справи про банкрутство, а за їх відсутності –припиняє провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, судом першої інстанції вказаного не враховано, порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Самсон" на підставі ст. 52 Закону за відсутності належних доказів, а тому і постанову про визнання боржника банкрутом не можна визнати законною, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 –11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу приватного підприємства "Таврія-Скло" задовольнити.

Постанову господарського суду міста Києва від 17 грудня 2008 року у справі № 49/177-б скасувати.

Провадження у справі № 49/177-б про банкрутство приватного підприємства "Самсон" припинити.