Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

за участю представників сторін :

від позивача –не з'явилися,

від відповідача –ОСОБА_2

21.08.2008 Приватна фірма "Сальве" звернулись до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, а в подальшому з уточненнями до нього, про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 41 192,74грн., що складає 28 066,04грн. заборгованості з орендної плати відповідно до умов договору від 08.01.2008р. №270/08 оренди нежитлового приміщення, 3 229,52грн. пені, 101,04грн. –3% річних, 4 182,94грн. –інфляційних втрат та 5 613,21грн. –20% штрафу, а також просили достроково розірвати договір оренди від 08.01.2008р. №270/08 х 01.09.2008р.

У письмових запереченнях відповідач стверджував, що спірний договір вважає неукладеним, оскільки між сторонами не узгоджено істотної умови договору, зокрема щодо конкретного місця розташування частини орендованого нежитлового приміщення, об'єкт оренди він не приймав і ним користується інший орендар, тому просив суд припинити провадження у справі.

05.11.2008р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін 04.02.2009р. постановою Дніпропетрівського апеляційного господарського суду (судді: Стрелець Т.Г. – головуючий, Головко В.Г., Логвиненко А.О.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Сальве" 27 284,68грн. боргу, 1 934,30грн. інфляційних, 101,04грн. 3% річних, 1 501,12грн. пені, 5 456,94грн. штрафу, 362,78грн. витрат по сплаті державного мита та 103,92грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В решті позову відмовлено.

Суди виходили з того, що позовні вимоги в частині несплати орендної плати доведено.

Що стосується вимоги позивача про розірвання спірного договору, то суди визнали їх безпідставними, мотивуючи тим, що відмовою позивача від 01.09.2008р., яку отримано відповідачем 20.09.2008р. внаслідок більш ніж 3-місячного прострочення останнім здійснення орендних платежів, виходячи з положень ст. 782 Цивільного кодексу України, слід вважати договір розірваним з 20.09.2008р. –дати одержання орендарем вимоги.

20.02.2009р. суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалені судові рішення та припинити провадження у справі, посилаючись на те, що спірний договір є неукладений, оскільки між сторонами не узгоджені його істотні умови.

Заслухавши представника відповідача та проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог, оскільки рішення попередніх судових інстанцій ухвалені усупереч вимогам ст. 43 ГПК України, при неповно встановлених фактичних обставинах справи.

Так, згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. "Про судове рішення" (v0011700-76) з наступними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оспорювані рішення не відповідають.

Матеріали справи містять копію акту прийому-передачі нежитлового приміщення за договором оренди №270/08 від 10.01.2008р., згідно якого відповідач (орендар) прийняв об'єкт оренди, який визнано придатним для використання у відповідності з метою договору.

Проте, попередніми судовими інстанціями при розгляді справи не було перевірено, чи була фактична передача орендованого приміщення відповідачу та чи користувався орендар орендованим приміщенням.

У договорі оренди частини нежитлового приміщення №270/08 від 08.01.2008р., укладеному між позивачем та відповідачем не було чітко визначено яке саме приміщення передається в оренду. А суди не дали належної юридичної оцінки цьому факту.

При цьому колегія суддів не може погодитись з висновками апеляційної інстанції, якими без достатнього обгрунтування відхилено твердження відповідача, що незважаючи на підписаний договір та акт прийому-передачі, сторони продовжували узгодження місця дислокації об'єкту оренди, про що свідчать копії електронних листів (а.с. 45-47).

Окрім того, відповідно до п. 7.6 спірного договору він (договір) може бути розірваний орендодавцем достроково в односторонньому порядку, зокрема внаслідок несплати орендної плати, а також у випадку, якщо орендар не розпочав торгову діяльність у відповідності з п.2.2 договору (на протязі 10 днів з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди).

Проте, орендодавцем питання про розірвання договору за умови, що орендар приміщенням не користувався, поставив лише 01.09.2008р. Зазначена обставина судами не досліджувалась і не була врахована при ухваленні рішень.

Зважаючи на викладене та вимоги ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку правам та обов’язкам сторін, і, у залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2008р. у справі №16/214-08(2/445-08) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2009р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суддів.