36/374 Про визнання договору оренди недійсним та повернення майна - 16.04.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Трофименко Т.Ю.) від 06.10.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Ропій Л.М., судді Попікова О.В., Буравльова С.І.) від 23.12.2008 року, у справі №36/374 в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційному поданні заступник прокурора міста Києва просить скасувати ухвалені по справі судові акти і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У відзиві на касаційне подання позивач та відповідач-2 повністю заперечують підстави скасування рішення та постанови і просять суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційне подання –без задоволення.

Відповідач-1 та третя особа не скористались правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслали відзив на касаційне подання, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 15.04.2009р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Владимиренко С.В.

Перевіривши доводи касаційного подання, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на час укладення оспорюваного договору оренди від 20.06.2006р., був чинним Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності"від 15.12.1992р. (8-92) , яким на Національне космічне агентство України було покладено функції щодо управління майном, в тому числі по здійсненню контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Втім, в порядку статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю.

У відповідь на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву щодо пролонгації договору оренди нежитлових приміщень загальною площею 699,70 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, третій поверх корпусу № 1, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Зоряний шлях", Національне космічне агентство України надало лист № 2438/10-6 від 25.05.2006р., в якому зазначило, що згадані нежитлові приміщення не підпадають під критерії заборони згідно зі статтею 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", і відповідно Національне космічне агентство України не заперечувало проти укладання договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Зоряний шлях".

Не заперечувало проти укладення договору оренди вказаних приміщень з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Зоряний шлях"і Державне підприємство завод "Арсенал", як балансоутримувач нежитлових приміщень загальною площею 699,70 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, третій поверх корпусу №1, листом № 53/Н від 25.04.2006р.

Наслідком отримання позитивних висновків на передачу в оренду нерухомого державного майна стало укладення 20 червня 2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Зоряний шлях" (орендар) договору оренди № 3242 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов якого (п. 1.1) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 699,70 к.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 корпус 1, третій поверх, що знаходиться на балансі державного підприємства завод "Арсенал" і вартість якого за експертною оцінкою станом на 31.03.2006р. становить 2216908 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення цеху для виготовлення витворів мистецтва.

При цьому, сторони погодили умови передачі та повернення орендованого майна, зокрема згідно п. 2.1 орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно, власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2).

Згідно умов п. 3.1 згаданого договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяці розрахунку - травень 2006р. - 18492,34 грн.

Цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 20 червня 2006р. по 20 травня 2007р. включно (п. 10.1 договору).

На виконання умов згаданого договору орендодавець передав орендарю обумовлене договором приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 20.06.2006р., підписаним представниками сторін.

Втім, заступник прокурора міста Києва, вважаючи, що даний договір оренди укладений в порушення вимог ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки передані в оренду нежитлові приміщення як об’єкти Національного космічного агентства України Казенне підприємство Центральне конструкторське бюро "Арсенал", Державне підприємство "Завод "Арсенал" відносяться до визначеного зазначеними нормами переліку об’єктів, які мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації, а, відтак, і передачі в оренду, звернувся до суду з позовом про визнання даного договору оренди недійсним.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна"від 29.06.2004р. (1905-15)

А приписами ч. 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Отже, приписами частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"визначено, що під об'єктами, що мають загальнодержавне значення, розуміються саме майнові комплекси підприємств (їх структурних підрозділів), основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, а не окреме індивідуально-визначене майно, що входить до складу таких майнових комплексів. Приміщення, будівлі, споруди та інше індивідуально визначене майно є самостійними об'єктами державної власності, приватизація яких регулюється Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) і на ці об'єкти не поширюється дія Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Згідно вимог статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Безпідставними є посилання прокурора і на те, що ДП Завод "Арсенал" віднесений до об'єктів Національного космічного агентства України у розумінні п. "б" ч. 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки завод переданий до сфери управління Національного космічного агентства України як органу, уповноваженого здійснювати управління державним майном. Однак, докази на підтвердження тих обставин, що ДП Завод "Арсенал" випускає продукцію яка має загальнодержавне значення, в матеріалах справи відсутні.

З статутних документів Державного підприємства завод "Арсенал" вбачається, що основними видами його діяльності є виробництво та реалізація промислових та побутових лічильників газу, банківської техніки, світлофорів, фото приладів, оброблення та покриття металів, тощо.

Тоді як, загальнодержавне значення мають об'єкти Національного космічного агентства України, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей.

Об'єктом Національного космічного агентства України у розумінні приписів Закону України "Про космічну діяльність" (502/96-ВР) є матеріальні предмети штучного походження, що проектуються, виготовляються та експлуатуються як у космічному просторі (космічний сегмент, космічна інфраструктура), так і на поверхні землі (наземний сегмент, наземна інфраструктура) з метою дослідження та використання космічного простору.

При цьому, слід зауважити, що до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, включено спеціальне виробництво Заводу "Арсенал", яке розташоване в двох цехах № 20 та № 59, а об'єктом оренди за оспорюваним договором від 20.06.2006р. № 3242 є приміщення загальною площею 699,70 к.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 корпус 1, третій поверх.

До того ж Державне підприємство завод "Арсенал"не є платником акцизного збору, і відповідно на нього не розповсюджується заборона на передачу в оренду об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації-" (847-14) , які випускають підакцизну продукцію, встановлена вимогами абз 5 ч. 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відтак при укладенні оскаржуваного договору № 3242 від 20.06.2006р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Зоряний шлях"було додержано вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) щодо дотримання процедури укладення договорів оренди майна державних підприємств. Згаданий договір був укладений особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та мали намір досягти реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема, від імені держави спірний договір був укладений Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву як особою, яка уповноважена виступати орендодавцем державного нерухомого майна відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"та ч. 1 статті 287 Господарського кодексу України.

При цьому, зміст оскаржуваного договору № 3242 від 20.06.2006р. включає всі істотні умови, які відповідно до статті 284 Господарського кодексу України та статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"мають містити договори такого виду, а права та обв'язки сторін оскаржуваного договору визначені у відповідності до вимог статті 285 Господарського кодексу України, глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) та положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

За таких обставин, враховуючи, що договір оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності, за № 3242 від 20.06.2006р. повністю відповідає вимогам чинного законодавства України місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним та задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій щодо відмови в позові зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки встановлені судами обставини та аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що об’єктами Національного космічного агентства України, які не можуть бути об’єктами оренди, є майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, на виробничих площах яких здійснюється космічна діяльність.

Отже, доведення тієї обставини, чи відноситься предмет спірної угоди до об’єктів Національного космічного агентства України, які в системному розумінні зазначених законодавчих приписів не можуть бути об’єктами оренди, залежить не від спеціалізації основного виробництва підприємства, як зазначає прокурор, а пов’язується з тим, чи є такий об’єкт (майновий комплекс, будівля, споруда, приміщення) спеціально призначеним для здійснення космічної діяльності, а саме, об’єктом космічної діяльності, що виключає можливість передачі його в оренду в силу приписів закону, адже, законодавець передбачив спеціальні вимоги щодо можливості розпорядження такими об’єктами Національного космічного агентства України саме як майном, а не як суб’єктами космічної діяльності.

Щодо доводів касаційного подання, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 р. у справі №36/374 залишити без змін.