1/75-26/26 Про визнання недійсним кредитного договору - 16.04.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.07.2008р. (суддя Деркач Ю.Б.) у справі № 1/75-26/26 відмовлено у задоволенні позову Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТзОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору № 012/08/824 від 21.07.2004р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –Юрченка Я.О., суддів Якімець Г.Г., Давид Л.Л.) вказане рішення суду залишено без змін.

Українсько-німецьке спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ICM)" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки судами при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити постанову без змін, а касаційну скаргу –без задоволення, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій.

Позивач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2004р. між Українсько-німецьким спільним підприємством у формі ТзОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" (позичальник) в особі генерального директора Юзефіва Богдана Романовича та АППБ "Аваль"в особі Дрогобицького філіалу АППБ "АВАЛЬ"(кредитор) (правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"в особі Львівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") було укладено кредитний договір № 012/08/824 від 21.07.2004р.

Відповідно до вказаного договору Кредитор на положеннях та умовах цього договору відкрив Позичальнику відновлювальну (револьверну) кредитну лінію (надалі –кредит) у сумі 1200 000,00 грн. строком до 20 липня 2006р. із сплатою 19 відсотків річних.

Також сторонами були укладені додаткові угоди до вищевказаного кредитного договору, якими були внесені доповнення до кредитного договору щодо суми кредиту, розміру відсотків та графіку погашення кредиту.

Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено цільове призначення кредиту: завершення будівельних робіт та фінансування поточної діяльності.

Відповідно до п.3.1 Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно з п.5.1 цього Кредитного договору, Кредитор зобов’язується на умовах цього Договору відкрити Позичальнику позичковий рахунок та надавати з нього Позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги Кредитора за цим договором.

Кредитні кошти надаються Кредитором на підставі письмової заяви Позичальника шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок Позивальника.

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору, Позичальник зобов’язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором.

Відсотки за кредит Позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів Кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається Позичальником у відповідності до Графіка погашення заборгованості (додаток № 1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений –не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного в п.1.1 цього Договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу з протоколу №1 чергового засідання зібрання засновників позивача у 2003р. від 06.03.2003р., в засіданні якого взяли участь представники засновників, які володіють 100% голосів, ухвалено надати право генеральному директору позивача відкрити кредитну лінію в банку "Аваль"на загальну суму 3 млн.грн. терміном на 3 роки з правом застави незавершеного будівництва.

02.03.2004р. відбулося засідання загальних зборів учасників Позивача (протокол №1), за результатами якого було ухвалено "Дозволити Генеральному директору СП "ІСМ" продовжити на 2004 рік кредитну лінію у розмірі 1 200000 грн. для завершення будівництва першої черги нових виробничих площ і вирішення поточних виробничих завдань".

Крім того, відповідно до протоколу від 20.05.2005р. засіданням загальних зборів учасників позивача, ухвалено дозволити збільшити діючу кредитну лінію згідно з договором № 01/08/824 від 21.07.2004р. на суму 175 000,00 грн. до кінця терміну дії договору. Крім того вказаним протоколом ухвалено уповноважити В.о. Генерального директора підписати всі необхідні документи щодо збільшення суми кредиту до 175 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України, Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Як вбачається із п.20.1 параграфу 20 Статуту СП "ІСМ", збори учасників визначають принципи господарської діяльності і самі беруть на себе вирішення і виконання особливо важливих питань, які виходять за рамки поточної діяльності спільного підприємства. Здійснення поточної діяльності спільного підприємства є завданням директорів, які несуть особисту відповідальність. Це положення Статуту повністю відповідає вимогам ст.ст. 59, 62 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно п.21.8 параграфу 21 Статуту СП "ІСМ", до компетенції зборів учасників належить погодження угод на отримання і дострокового погашення кредитів, але не їх укладення (підписання). Це зазначено пунктом 21.9 параграфу 21 Статуту, яким передбачено, що по наведених у пункті 21.8 видах діяльності збори учасників можуть дати також в загальному попередньо свою згоду.

Статутом СП "ІСМ" не передбачено обмежень повноважень Генерального директора по укладенню (підписанню) договорів, не виключено його права укладати (підписувати) договори без обмеження їх суми. Окрім цього, Статут СП "ІСМ" не вказує на повноваження зборів учасників по безпосередньому укладенню (підписанню) договорів.

06.03.2003р. відбулося засідання загальних зборів учасників Позивача, де взяли участь представники засновників, які володіють 100% голосів, за результатами якого було ухвалено "Надати право Генеральному директору СП "ІСМ" відкрити кредитну лінію у банку "Аваль" на загальну суму 3 млн.грн. терміном на 3 роки з правом застави незавершеного будівництва", що підтверджується витягом з протоколу № 1 чергового засідання зібрання засновників СП "ІСМ" у 2003р. від 06.03.2003р.

Відповідно до абз.2 п.3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується, в першу чергу, позивача, який повинен доказати факти та обставини, на підставі яких він будує позовні вимоги.

Натомість позивачем не було надано суду документальних доказів, які б передбачали обмеження повноважень Генерального директора по укладенню (підписанню) спірного кредитного договору, як і доказів того, що про такі обмеження (у разі їх існування) було відомо відповідачеві. Тоді як відповідач стверджує, що йому невідомо про жодні документи позивача щодо таких обмежень, а це в свою чергу має наслідком відсутність юридичної сили таких обмежень, у разі їх існування, по відношенню до відповідача.

Отже, у генерального директора позивача Юзефіва Б.Р., були відповідні повноваження надані зборами учасників товариства - СП "ІСМ" на підписання зі сторони позивача спірного кредитного договору.

Згідно ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій про неодноразове схвалення Позивачем оспорюваного кредитного договору №012/08/824 від 21.07.2004р. свідчать наступні факти:

- направлення на адресу Відповідача листів з проханнями про видачу кредитних коштів по спірному кредитному договору в кількості 78 штук, частину з яких підписувала теперішній керівник Позивача Кравченко Л.С.

- одержання та часткове повернення Позивачем кредитних ресурсів по спірному кредитному договору, сплата Позивачем відсотків за користування кредитними коштами по спірному кредитному договору, тобто фактичне виконання його умов, що підтверджується випискою про рух коштів на банківських рахунках Позивача відкритих в "Райффайзен Банк Аваль";

- укладення 30.08.2004р. між сторонами договору іпотеки в якості забезпечення виконання зобов'язань за спірним кредитним договором, тобто фактичне виконання умов п.3.4 оспорюваного договору;

- укладення дванадцяти додаткових угод до спірного кредитного договору, останні п'ять з яких підписані від імені Позивача в.о.Генерального директора Білозіром Р.М. і Кравченко Л.С.

Крім того, підтвердженням обізнаності загальних зборів учасників Позивача щодо укладення спірного кредитного договору та схвалення усіх його умов також є те, що позивач листом № 01/437 від 18.09.2006р. (за підписом в.о. Генерального директора Кравченко Л.С.) повідомив банк про те, що становище з виконання спірного кредитного договору обговорювалось загальними зборами учасників Товариства 29.08.2006р. та просив не вчиняти дій, які б перешкодили Відповідачу належно виконати свої зобов'язання за спірним кредитним договором, а також надав витяг з протоколу №1 загальних зборів учасників, який підтверджує те, що збори розглядали висновок аудитора і надали згоду німецькому учаснику товариства погасити банківський кредит в розмірі 1 375 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку позивач фактично одержував, користувався кредитними коштами та частково сплачував відсотки за спірним кредитним договором, і це підтверджує факт схвалення позивачем спірного кредитного договору. То ж вказане, в свою чергу спростовує доводи позивача про наявність порушення норми ст. 92 ЦК України в діях генерального директора позивача Юзефів Б.Р. під час укладення спірного кредитного договору.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, з якими правильно погодився суд апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки спірний кредитний договір укладений (підписаний) уповноваженою позивачем особою у повній відповідності зі Статутом товариства, погоджений загальними зборами учасників товариства та частково виконаний сторонами, а тому підстави для визнання кредитного договору № 012/08/824 від 21.07.2004р. відсутні.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ICM)" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. у справі №1/75-26/26 залишити без змін.