Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача: Радкевич С.О. (дов. від 20.11.08),

відповідача: Пащенко Л.В. (дов. від 06.03.09),

Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Національний стандарт" у жовтні 2008 року звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" про стягнення пені в розмірі 26157,60 грн за порушення строку перерахування грошових коштів за генеральним договором № 102/0911/2007 від 09.11.07. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення покладених на нього обов'язків за генеральним договором перерахування позивачу грошових коштів в сумі 900000 доларів США здійснив з порушенням встановленого строку на шість календарних днів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.08, ухваленим суддею Морозовим С.М., позовні вимоги задоволено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 173- 175, 193 Господарського кодексу України, статті 525, 530, 549, 551, 610, 611 Цивільного кодексу України, на підставі яких суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та підставності стягнення з відповідача пені у розмірі 0, 1% від не перерахованої суми за кожний календарний день прострочення.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Андрієнка В.В. (головуючого), Вербицької О.В., Буравльова С.І., постановою від 15.01.09 перевірене рішення місцевого господарського суду від 11.11.08 залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Відкрите акціонерне товариством "Сведбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.08 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.09 скасувати, а справу скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами обох інстанцій положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) і постанови Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". Крім того, скаржник зауважив про порушення судами процесуальних норм, посилаючись на те, що судами прийнято рішення, що стосуються прав та обов'язків The Bank of New York, як особи, яка не була залучена до участі у справі.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 09.11.07 між ВАТ "Сведбанк" і ВАТ "КБ "Національний стандарт було укладено генеральний договір № 102/0911/2007 про загальні умови і порядок проведення міжбанківських операцій з ВАТ "КБ "Національний стандарт", предметом якого визначено порядок укладання сторонами угод на проведення міжбанківських операцій і загальні умови їх виконання (далі –Генеральний договір). Згідно п. 3.2.1 Генерального договору, серед видів угод, які можуть укладатися сторонами в межах цього договору, зазначені угоди типу "ТОD" –угоди терміном розрахунків "сьогодні". Пунктом 5.1 Генерального договору передбачено, що укладення угоди відбувається шляхом визначення їх умов у кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між дилерами сторін за допомогою системи REUTERS DEALING, за телефоном або іншими узгодженими засобами зв’язку. Сторони не мають права відмовитись від виконання укладених угод в односторонньому порядку, крім спеціальних умов угод типу "OPTION". Після узгодження умов угоди у системі REUTERS DEALING або по телефону, сторони протягом того ж робочого дня обмінюються підтвердженнями по телексу або по системі S.W.I.F.T., які є невід’ємною частиною Генерального договору (п. 5.2.4).

Відповідно до п. 5.4.3 Генерального договору, при укладанні угоди за допомогою системи REUTERS DEALING, угода вважається укладеною між сторонами з моменту досягнення згоди внаслідок проведення переговорів між дилерами за всіма без винятку істотним умовам, які передбачені для цього виду угод. При укладанні угоди по телефону, угода вважається укладеною з моменту обміну сторонами ідентичними підтвердженнями, згідно підпункту 5.4.5 цього Генерального Договору. Протягом того ж робочого дня сторони направляють в обов’язковому порядку одна одній Підтвердження істотних умов угоди, використовуючи повідомлення по телексу, по S.W.I.F.T. у форматі МТ-300, чи по електронній пошті НБУ. Підтвердження істотних умов конверсійних угод сторони можуть направляти одна одній також по системі СП МВРУ (VAL_CLI). По угодах, що укладаються на умовах ТОД, Підтвердження повинно бути направлене не пізніше 16-30 (за київським часом) по узгодженим каналам зв’язку. Якщо час відправлення Підтвердження інший, це обумовлюється додатково.

Як визначено у п. 5.4.9 Генерального договору, сторони домовилися, що Підтвердження, оформлені відповідно до п. 5.4.5 цього Генерального договору, а також роздрук тексту переговорів уповноважених дилерів сторін в системі REUTERS DEALING, є юридично значущими і використовуються сторонами як докази при розгляданні суперечок.

Згідно п. 7.1 Генерального договору, за невиконання чи неналежне виконання умов угод, укладених на підставі Генерального договору, сторони зобов'язуються нести відповідальність у межах розмірів збитків, заподіяних протилежній стороні, і відповідно до чинного законодавства України. За несвоєчасне перерахування коштів (цілком або частково), винна сторона сплачує постраждалій пеню, зокрема, по операціях у ВКВ у розмірі 0,1% від не перерахованої суми за кожен календарний день прострочення.

Судами також установлено, що у відповідності до умов Генерального договору, 08.08.08 між ВАТ "КБ "Національний стандарт" та ВАТ "Сведбанк" укладено конверсійну угоду типу "ТОD" щодо купівлі іноземної валюти в сумі 900 000 доларів США при валютному курсі 4,6275, на виконання якої 08.08.08 ВАТ "КБ "Національний стандарт" перерахувало ВАТ "Сведбанк" 4 164 750,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.08.08 № 18156, повідомленням по S.W.I.F.T. формату МТ-300, повідомленням по системі СП МВРУ (VAL_CLI). Предметом спору у справі є вимога ВАТ "Комерційний банк "Національний стандарт" до ВАТ "Сведбанк" про стягнення пені в сумі 26157,60 грн за порушення строку перерахування грошових коштів. Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав покладання на відповідача відповідальності за порушення умов генерального договору № 102/0911/2007 від 09.11.07.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно конверсійної угоди від 08.08.08, на ВАТ "Сведбанк" було покладено обов'язок в день укладення угоди, а саме 08.08.08 перерахувати ВАТ "КБ "Національний стандарт" 900 000 доларів США. В той же час, задовольняючи позов про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне перерахування грошових коштів, суди виходили з того, що грошові кошти в сумі 900 000 доларів США на рахунок ВАТ "КБ "Національний стандарт" поступили від ВАТ "Сведбанк" 14.08.08, що підтверджується меморіальним ордером від 14.08.08 № 26292, є порушенням положень Генеральної угоди і підставою для покладання на відповідача відповідальності у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 % від не перерахованої суми за кожен календарний день прострочення, передбаченої п. 7.2 Генеральної угоди.

Колегія суддів визнає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність покладання на відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій без дослідження всіх обставин справи. Відповідно до п. 5.4.8 Генеральної угоди угода вважається виконаною з дати повного зарахування коштів на рахунки покупця і продавця відповідно до Платіжних інструкцій, обговорених при укладанні угоди. Вирішуючи даний спір, суди не звернули уваги на те, що питання наявності чи відсутності цивільно-правових підстав покладання на відповідача відповідальності за порушення умов генерального угоди пов'язані з моментом виконання чи невиконання сторонами спірної угоди. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правої оцінки умовам Генеральної угоди, а відтак і умовам конверсійної угоди від 08.08.08 в частині порядку зарахування грошових коштів на кореспондентські рахунки сторін (в т. ч. документальне підтвердження такого зарахування).

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Статтею 32 названого Кодексу унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Отже, суди повинні навести зміст всіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зі змісту рішення та постанови вбачається, що в основу оскаржуваних судових актів судами попередніх інстанцій покладено документи, які надані ВАТ "Комерційний банк "Національний стандарт" в підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, натомість доводи, які заявлялися відповідачем залишилися поза увагою судів. Судами попередніх інстанцій не спростовано доводи відповідача про те, що меморіальний ордер в силу статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є внутрішнім документом банку, який може бути складений в будь-який час і не є підтвердженням факту та дати зарахування 900 000 доларів США на кореспондентський рахунок позивача в АТ "Trasta Komercbanka" згідно умов Генеральної угоди. При цьому, єдиним документом на підтвердження такого зарахування згідно умов спірної угоди є виписка в форматі 950 АТ "Trasta Komercbanka" про зарахування таких коштів на рахунок Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Національний стандарт" згідно угоди "TOD". Наведені приписи законодавства залишилися поза увагою суду, що унеможливлює висновок про підставність задоволення позовних вимог. Крім того, знайшло своє підтвердження і посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права. Статтею 32 названого Кодексу передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 34 цього ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наведена норма містить принципи належності та допустимості доказів на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників господарського процесу.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та ухваленні судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі про порушення судами вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 січня 2009 року і рішення Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2008 року у справі № 25/440 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду м. Києва.