Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза"

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідача –Крочак О.С.

третьої особи – Осадчий К.Є.

В листопаді 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом про стягнення з комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" грошових коштів у розмірі 10 960 072,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошове зобов`язання відповідача виникло внаслідок укладення договору № 225-03/07 купівлі-продажу боргових зобов`язань від 01.06.2007 р., укладеного між позивачем і відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго", предметом якого є право вимоги боргу відповідача перед третьою особою за договором на забезпечення електричною енергією № 123 від 02.04.1999р. у розмірі 10 960 072,59 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26 січня 2009 року (суддя –Н.Шевчук) у задоволені позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін.

Третя особа на стороні позивача в поясненнях на касаційну скаргу просить її задовольнити.

Заслухавши представників відповідача, третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 1 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (кредитор) і товариством з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" (новий кредитор) було укладено договір № 225-03/07 купівлі-продажу боргових зобов`язань, відповідно до умов якого позивач одержує право замість третьої особи вимагати від відповідача виконання зобов`язання по сплаті боргу за договором № 123 від 02.04.1999 р., який станом на 30.05.2007 р. становить 10 960 072,59 грн. Зазначене право вимоги підтверджується рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001р. і наказом у справі № 20-7/1241-2-4-7-12 (п.п. 2.4., 2.5., 2.6.).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 р. у справі за № 20-7/1241 стягнено з ДКП "Севтролейбус" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" заборгованість за договором на забезпечення електричною енергією № 123 від 02.04.1999р. у розмірі 13 583 217,93 грн.

На виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 р. та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 р. було видано наказ від 22.05.2007 р.

Частина 1 статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Із наведеного вбачається, що на момент укладення договору № 225-03/07 купівлі-продажу боргових зобов`язань від 01.06.2007 р., відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго", як кредитор за договором на забезпечення електричною енергією № 123 від 02.04.1999р., вже реалізувало своє право вимоги виконання грошового зобов`язання комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" у судовому порядку, а тому не могло здійснити його відступлення у спосіб визначений статтям 512- 517 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із твердженням скаржника про те, що із прийняттям судового рішення зобов`язання не припиняється, однак зауважує, що первісний або новий кредитор, як сторона у зобов`язанні, може, у встановленому законом порядку, реалізувати своє право вимоги виконання цього зобов`язання лише один раз.

Крім того, стаття 25 Господарського процесуального кодексу України допускає заміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно з підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства чи організації. З правилами цієї статті кореспондують положення частини 4 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні даного позову є законним і відповідає обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 26 січня 2009 року у справі за № 5020-2/588 –без змін.