Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

У квітні 2009 року до господарського суду міста Києва звернулась з позовом Приватна багатопрофільна фірма "Басилевс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" про зобов’язання вчинити дії, а саме: зобов’язати відповідача змінити умови кредитного договору № 33\КВ-07 від 23.05.2007 на відкриття відновлювальної кредитної лінії щодо збільшення ліміту кредитування позивача до суми 70 000,00 доларів США, змінивши графік повернення ліміту кредитування, зробивши його вільним (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог –а.с. 120).

Позивач обґрунтував позовну заяву тим, що відповідач своїм листом від 17.04.2007 повідомляв позивача про можливість зміни ліміту кредитування в сторону збільшення до необхідної суми, у разі належного виконання ним кредитного договору. Крім того, підставою для внесення змін до кредитного договору позивач зазначив настання світової фінансової кризи, яку сторони не могли передбачити.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2009 у справі № 34/254 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 у справі № 34/254 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г. –головуючий суддя, судді Тищенко О.В., Алданова С.О.), у позові відмовлено.

Проаналізувавши положення ст. ст. 6, 627, 651, ст. 652 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки сторони не досягли взаємної згоди щодо внесення змін до кредитного договору від 23.05.2007, укладеного між ними, а істотні порушення відповідачем умов цього договору та істотні зміни обставин, що могли б бути підставою для зміни умов вказаного договору відсутні.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Приватна багатопрофільна фірма "Басилевс" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 у справі № 34/254 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватної багатопрофільної фірми "Басилевс".

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надана всебічна, об'єктивна і повна оцінка усім доказам у справі, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача у справі не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами першої та апеляційної інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Приватної багатопрофільної фірми "Басилевс" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можлива за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 ЦК України, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору у рамках ст. 652 ЦК України, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в неусуненні причин, які призвели до зміни обставин, відсутня.

Серед причин, які на думку позивача, обумовили необхідність внести зміни до договору, позивачем виділяється виникнення світової фінансової кризи, яку сторони не могли передбачити в момент укладення кредитного договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що посилання позивача на настання фінансової світової кризи не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесено до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для внесення змін до кредитного договору від № 33/КВ-07 від 23.05.2007.

Посилання позивача як у позовній заяві, так і в апеляційній та касаційній скаргах на те, що відповідач листом від 17.04.2007 прийняв його пропозицію про внесення змін до кредитного договору за умови належного виконання зобов’язань по ньому позивачем, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки сторони не досягли згоди щодо внесення змін до спірного договору, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду, до того ж згідно з п. 10.3 кредитного договору № 33/КВ-07 від 23.05.2007, на який посилається скаржник, всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладання договорів про внесення змін і доповнень.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, з висновками яких погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, що позивачем в порушення приписів ст. 33 ГПК України не було доведено наявність обставин, передбачених ст. 652 ЦК України, що могли б бути підставою для зміни умов кредитного договору № 33/КВ-07 від 23.05.2007.

Таким чином, застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Крім того, позивач у касаційній скарзі вказує, що судами попередніх інстанцій не вирішено питання повернення державного мита, яке сплачено позивачем в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

При вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до п. 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 N7-93 "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З огляду на те, що доводи скаржника щодо внесення державного мита у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством знайшли своє підтвердження, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2009 у справі № 34/254 необхідно доповнити наступним: "Повернути Приватній багатопрофільній фірмі "Басилевс" з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 469, 80 грн., сплачене по квитанції Філії Печерського відділення Ощадбанку від 24.03.2009, яка знаходиться в матеріалах справи (арк. с. 4)".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватної багатопрофільної фірми "Басилевс" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 у справі № 34/254 –без змін.

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2009 у справі № 34/254 наступним: "Повернути Приватній багатопрофільній фірмі "Басилевс" з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 469, 80 грн. (чотириста шістдесят дев'ять грн. 80 коп.), сплачене по квитанції Філії Печерського відділення Ощадбанку від 24.03.2009, яка знаходиться в матеріалах справи (арк. с. 4)".