ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2009 р.
№ 26/119-18/36
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Кота О.В.
суддів
Шевчук С.Р. (доповідач) Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008р.
у справі
№26/119-18/36
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк"
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
треті особи Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новас" ОСОБА_3
про
звернення стягнення на заставлене майно в сумі 10000 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Шульга Н.П. дов. №175 від 18.12.2008р.
- відповідача: ОСОБА_2. дов. б/н від 13.01.2008р.
- 3-я особа 1: не з?явились
- 3-я особа 2: не з?явились
- 3-я особа 3: не з?явились
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" звернулося до господарського суду м. Києва із позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1про стягнення з останнього 10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на нежитлове приміщення № 18 цокольного поверху в літ. Г, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2008р. (суддя Мандриченко О.В.) в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008р. (головуючий Корсак В.А., судді Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відповідач та треті особи не скористались правом, наданим ст. - 111-2 ГПК України, не надіслали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті - 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.
Треті особи не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 136-К/30 від 19.08.2002 р., Акціонерний -комерційний банк "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є позивач) зобов'язався надати товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новас" грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що відновлюється, у розмірі 4 540 000,00 грн. строком з 20.08.2002 р. до 18.08.2003 р. на умовах, передбачених договором.
19.08.2002 р. між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комерційний центр "Новас" був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого на забезпечення виконання позичальниками основних зобов'язань, зокрема, зобов'язань ТОВ "Новас" за кредитним договором № 136-К/30 від 19.08.2002 р., ТОВ "НВКЦ "Новас" передав в заставу АКБ "ТАС-Комерцбанк" належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення площею 95,70 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 (літ. В).
13.08.2004 р., у зв'язку з невиконанням ТОВ "НВКЦ "Новас" зобов'язань за кредитним договором, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. було вчинено виконавчий напис, в якому запропоновано звернути стягнення на належне ТОВ "НВКЦ "Новас" майно відповідно до договору іпотеки, посвідченого 19.08.2002 р., нежитлове вбудоване приміщення площею 95,70 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 (літ. В), для стягнення заборгованості по зобов'язаннях за кредитним договором № 136-К/30 від 19.08.2002 р. в сумі 5 036 375,16 грн. на користь АКБ "ТАС-Комерцбанк".
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2004 р. у справі №3/386 визнано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 95,70 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 за ТОВ "Селтон".
Вказане в рішенні суду приміщення зареєстроване у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим № 2873-п від 21.04.2005 р. в реєстровій книзі №20п-80, як нежитлове приміщення (в літ. Г) загальною площею 95,70 кв.м. поАДРЕСА_1 на праві приватної власності за ТОВ "Селтон".
В подальшому, 05.08.2005 р. у відповідності до укладеного між ТОВ "Селтон" та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідач придбав вказане нежитлове приміщення № 18 цокольного поверху в літ. Г, яке знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи, а ст. 23 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Отже, оскільки боржником ТОВ "Селтон" за договором купівлі-продажу від 05.08.2005 р. спірне приміщення було продане суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1, то у відповідності до положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку", позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього 10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на нежитлове приміщення № 18 цокольного поверху в літ. Г, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Втім, в процесі розгляду даного позову, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне приміщення на час прийняття рішення у справі вже відчужене, а відповідно й змінився власник цього майна.
Так, згідно копії договору дарування нежитлового приміщення від 27.09.2005 р., посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. в реєстрі за № 8297, відповідач подарував, а гр.ОСОБА_3(обдаровуваний), прийняв у дар вказане нежитлове приміщення.
Відповідно до реєстраційного посвідчення № 004746, виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, нежитлове приміщення № 18 (в літ. Г) загальною площею 95,70 кв.м., розташоване в АДРЕСА_1, зареєстроване за гр. ОСОБА_3на праві приватної власності на підставі договору дарування від 27.09.2005 р. та записане в реєстрову книгу № 66П-132 за реєстровим № 5506-П від 03.10.2005 р.
Відтак, оскільки спірне нежитлове приміщення № 18 (в літ. Г) загальною площею 95,70 кв.м., розташоване в АДРЕСА_1, вибуло з власності відповідача за договором дарування та статус іпотекодавця у відповідача припинився разом з припиненням його права власності на спірне приміщення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій щодо відмови в позові, з обґрунтуванням того, що спірне нежитлове приміщення вже не належить на праві власності відповідачу зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 4-3, 4-7, 43, 84, 107 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки відповідач дійсно подарував спірне майно фізичній особі, у зв'язку з чим втратив статус іпотекодавця в порядку ст. 23 Закону України "Про іпотеку".
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про обов'язковість застосування у даній справі норм ст. 24 Господарського процесуального кодексу України щодо залучення іншого відповідача, оскільки дана стаття надає суду право на власний розсуд вирішувати питання щодо необхідності та можливості залучення іншого відповідача. В даному випадку, суди не знайшли підстав для залучення іншого відповідача, оскільки спірне майно подаровано громадянину ОСОБА_3., а спори, стороною в яких є фізична особа не підвідомчі господарським судам, за виключенням випадків прямо встановлених законом.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 р. у справі №26/119-18/36 залишити без змін.
Головуючий
С у д д я
С у д д я
Кот О.В.
Шевчук С.Р.
Владимиренко С.В.