Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.12.2007р. (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено, постановлено визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Херсон, ковш склотари, а саме: двоповерхову адміністративну будівлю загальною площею 95, 2 м-2, що позначена на плані БТІ під літерою "А", та складається з: перший поверх: коридору загальною площею 16, 8 м-2; кабінету загальною площею 17, 6 м-2; вагової загальною площею 14, 5 метрів; другий поверх: коридору загальною площею 7, 9 м-2; кабінету загальною площею 19, 4 м-2; сходи загальною площею 1 м-2; навіс площею 50 м-2; що позначений на плані БТІ під літерою "Б"; господарську будівлю загальною площею 29, 4 м-2, що позначена на плані БТІ під літерою "В"; сторожку площею 6, 3 м-2, що позначена на плані БТІ під літерою "Г"; металеві ворота №1 площею 12 м-2 та металеві ворота №2 площею 12 м-2; бетонну огорожу, що позначена на плані БТІ під №3 площею 154, 4 м-2; пірс, що позначений на плані БТІ під №4 площею 55 м-2. Також постановлено стягнути з Херсонського державного бюро технічної інвентаризації на користь Приватного підприємця

ОСОБА_1 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.07.2008р. (суддя Гридасов Ю.В.) за заявою позивача виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення господарського суду від 17.12.2007р., та постановлено викласти п.2 резолютивної частини в наступній редакції: визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Херсон, ковш склотари, а саме: двоповерхову адміністративну будівлю загальною площею 95, 2 квадратних метри, що позначена на плані БТІ під літерою "А", та складається з: перший поверх: коридору загальною площею 16, 8 м-2; кабінету загальною площею 17, 6 м-2; вагової загальною площею 14, 5 метрів; другий поверх: коридору загальною площею 7, 9 м-2; кабінету загальною площею 19, 4 м-2; сходи загальною площею 1 м-2; навіс площею 50 м-2; що позначений на плані БТІ під літерою "Б"; господарську будівлю загальною площею 29, 4 м-2, що позначена на плані БТІ під літерою "В"; сторожку площею 6, 3 м-2, що позначена на плані БТІ під літерою "Г"; металеві ворота №1 площею 12 м-2 та металеві ворота №2 площею 12 м-2; бетонну огорожу що позначена на плані БТІ під №3 довжиною 102, 37 метри; причал що позначений на плані БТІ під №4 довжиною 101, 21 метри.

В касаційній скарзі Херсонська міська рада просить рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2007р. скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони та особа, яка подала касаційну скаргу, не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 06.12.2002 року, позивач отримав в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 0, 60 га, що знаходиться за адресою: м. Херсон, ковш склотари.

Земельна ділянка була виділена позивачу під розміщення причалу та майданчика по прийому та перевантаженню сипучих матеріалів.

Під час цієї оренди позивач збудував за власні кошти нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю площею 95, 2 м-2, навіс площею 50 м-2, господарські будівлі загальною площею 29, 4 м-2, сторожку площею 6, 3 м-2, а також металеві ворота №1 та металеві ворота №2, бетонну огорожу площею 154, 4 м-2, та пірс площею 55 м-2.

Визнання права власності на вказане майно послужило причиною звернення з позовом до господарського суду.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що наявні всі право підстави для визнання за позивачем права власності на зазначене у позові майно.

Про те судове рішення є незаконним з наступних підстав.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції виходив із наявності самочинно збудованого позивачем нерухомого майна, наявності правової норми, яка передбачає можливість визнання за рішенням суду за особою, яка здійснила таке будівництво, права власності на це майно.

Про те, суд обмежився лише наведенням у своєму рішенні правових норм, не дослідивши, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на вказане майно, та не врахував, що вказаних обставин не достатньо для того, щоб вважати що між сторонами виник спір, і що даний позов підлягає задоволенню.

Так, згідно приписів ст. 1 ГПК України особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до приписів ст.4-2 цього кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Виходячи із змісту наведених норм права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється.

Між тим судом таких обставин не встановлено, постановляючи рішення про задоволення позову та визнаючи право власності на майно за позивачем, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін і не зазначив, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на вказане майно.

Таким чином вже з цих підстав судове рішення є незаконним і підлягає скасуванню, а згідно вказаних норм права суд має з'ясовувати які права чи охоронювані законом інтереси позивача і якими діями чи бездіяльністю порушуються, не визнаються чи оспорюються.

Також, розглядаючи позов суд першої інстанції припустився і інших порушень норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Між тим, із судового рішення не вбачається за якою, чи якими, із ознак, визначених у цій нормі, вказані об'єкти вважаються самочинним будівництвом.

Крім того, господарський суд не врахував, що відповідно до положень ст.95 ЗК України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Таким чином судове рішення підлягає скасуванню відповідно до приписів ст. 111-10 ч.2 п.3 ГПК України оскільки стосується прав і обов'язків орендодавця, який не був залучений до участі у справі.

Крім того, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року з наступними змінами, підприємства бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на те, що Херсонське державне бюро технічної інвентаризації відповідно до вищезазначеного положення здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно і не може бути відповідачем щодо вимог позивача про визнання права власності.

Також, судом не перевірено чи всі споруди є пов'язаними з фундаментом, а відтак чи підлягають державній реєстрації, виходячи з положень п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року з наступними змінами.

Крім того, з урахуванням положень ст.ст. 1- 3, 16, 17 Закону України "Про основи містобудування", суд мав з'ясувати чи відповідають самочинно збудовані об'єкти Державним стандартам, будівельним нормам і правилам, а відтак чи вони є безпечними для експлуатації.

Відповідно до частини першої статті 4-7, частини першої статті 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судове рішення, прийняте у справі, вказаним вимогам не відповідає, а відтак підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

З урахуванням наведеного, ухвала Господарського суду Херсонської області від 11.07.2008р. про виправлення описки у рішенні Господарського суду Херсонської області від 17.12.2007р., втрачає чинність.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 п. 3, - 111-10 ч.ч.1, 2 п.3, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Херсонської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2007р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.