Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвентсистеми" звернулося до господарського суду Донецької області із позовом та уточненням до позовних вимог до ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 114006 грн. 40 коп., з яких 97079 грн. 98 коп. основного боргу, 4 853 грн. 99 коп. неустойки, 1587 грн. 85 коп. 3% річних, 10 484 грн. 58 коп. інфляційних.

В обґрунтування вимог позивач посилається на договір поставки №07/218 від 12 травня 2008 pоку, специфікацію №1 від 13 травня 2008 pоку, видаткову накладну №356 від 27 серпня 2008 pоку, товарно-транспортні накладні №5580059 від 27 серпня 2008 pоку, №558058 від 27 серпня 2008 pоку, довіреність серії НБЙ №3337270/1111 від 27 серпня 2008 pоку, банківські виписки, претензію №108 від 19 лютого 2009 pоку, поштові повідомлення, договір про надання юридичних послуг від 19 лютого 2009 pоку, квитанції до прибуткового касового ордеру.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15 червня 2009 року у справі №39/139 (суддя Морщагіна Н.С.) позов задоволено частково; стягнуто основний борг в сумі 97079 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 1992 грн. 40 коп., індексацію в сумі 12 717 грн. 42 коп., витрати за державним митом в сумі 1117 грн. 90 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113 грн. 09 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2009 року у справі №39/139 (головуючий суддя Старовойтова Г.Я., судді Алєєва І.В., Запорощенко М.Д.) апеляційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 15 червня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", вважаючи рішення та постанову у даній справі такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказуючи на ст.ст. 42, 43, 22, 34, 43 ГПК України, ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, умови договору, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15 червня 2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2009 року у справі №39/139, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вищим господарським судом України ухвалою від 19 жовтня 2009 року у справі №39/139 порушено касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція враховує, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.

Між сторонами 12 травня 2008 pоку укладено договір на придбання обладнання №07/218, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) - прийняти і оплатити на умовах, передбачених договором, обладнання, номенклатура, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною частиною договору, що передбачено п.1.1 договору.

За п.4.1 договору продукція постачається на умовах DDP —склад Покупця згідно правил Інкотермс в редакції 2000 року протягом 45 календарних днів від дати попередньої оплати згідно п.2.3.1 договору. Поставка продукції супроводжується наступними документами: рахунок-фактура; паспорт якості; накладна на відпуск; податкова накладна; товаротранспортна накладна.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач на виконання умов договору здійснив передплату у сумі 24270 грн. 02 коп.

Відповідно до правил Інкотермс 2000 року на умовах DDP та умов специфікації №1 позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка обладнання - аератори ПАМ-32 у кількості 15 шт. на суму 121350 грн.

Судами встановлено, що факт поставки підтверджується товарно-транспортними накладними 02ААР №558058 від 27 серпня 2008 року та 02ААР №558059 від 27 серпня 2008 року, видатковою накладною №356 від 27 серпня 2008 року, що підписана представником відповідача гр. Чемеріс Р.А., який уповноважений довіреністю серії НБЙ №337270/1111 від 27 серпня 2008 року, податковими накладними №367 від 27 серпня 2008 року, №353 від 21 серпня 2008 року, №297 від 11 липня 2008 року.

Відповідно до умов специфікації №1 від 13 травня 2008 року та умов договору строк поставки обладнання - протягом 45 днів з моменту оплати попередньої оплати на склад замовника автотранспортом постачальника. Строк оплати обладнання - за фактом поставки обладнання протягом 10 банківських днів. Тобто кінцевим строком оплати обладнання є 10 вересня 2008 року.

Відповідно до п.14 Інструкції П-7 (va007400-66) відсутність супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт в якому вказується, які документи відсутні.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 97079 грн. 98 коп. основного боргу

За до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій визначено, що згідно діючого порядку нарахування сума 3% річних за період з 12 вересня 2008 року по 21 травня 2009 року складає 1992 грн. 40 коп., інфляційні в сумі 12717 грн. 42 коп. нараховані правильно.

Стаття 611 ЦК України вказує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання договору, у задоволенні позовних вимог в цій частині правомірно відмовлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій також зазначено, що вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 11395 грн. 85 коп. задоволенню не підлягають з огляду на ст.ст. 44, 48 ГПК України, Закон України "Про адвокатуру" (2887-12) , оскільки судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Судами встановлено, що юридичні послуги надавались позивачу фізичною особою Посилаєвим М.І., який є приватним підприємцем та не має свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Касаційна інстанція приймає до уваги встановлені судами обставини, а саме те, що позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка обладнання - аератори ПАМ-32 у кількості 15 шт. на суму 121350 грн., відповідачем умови договору №07/218 від 12 травня 2008 року не виконано, заборгованість перед позивачем у сумі 97079 грн. 98 коп. існує, доказів її погашення відповідачем не надано.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що при отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежного виконання позивачем (постачальником за договором) зобов'язань з поставки продукції. Акт про фактичну якість і комплектність поставленої продукції із зазначенням, які саме документи відсутні, сторони не складали.

Господарськими судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що доводи відповідача стосовно ненадання позивачем визначених у п.4.1 договору документів, та як наслідок не виникнення права вимоги оплати за поставлену продукцію, спростовуються вищевикладеним.

Виходячи з вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає доводи касаційної скарги ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" такими, що не знайшли свого підтвердження, тому погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, рішення та постанову яких залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2009 року у справі №39/139 залишити без змін.