13/337-08 Про зобов'язання вчинити дії - Текст документа

Постановою Київського міжобласного апеляційного суду від 17.02.2009 (колегія суддів у складі: суддя Чорногуз М.Г. - головуючий, судді Агрикова О.В., Жук Г.А.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з причин відсутності доказів скасування реєстрації відповідача або зміни його офіційної назви.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Федерація просить скасувати ухвалені у цій справі судові акти та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача припинити використання його найменування. Скаргу мотивовано тим, що:

господарськими судами не було вичерпно досліджено питання тотожності або відмінності конкуруючих найменувань;

фактично позивач звернувся з позовом про захист його права на найменування, тоді як судовими інстанціями було помилково визначено предмет даного позову як вимогу "про заборону використання відповідачем його офіційної (включеної до державного реєстру) назви".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

До Вищого господарського суду України 13.04.2009 надійшло клопотання Федерації про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку із хворобою її представника.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання Федерації з огляду на те, що згідно з приписами ГПК України (1798-12) участь представників сторін у судовому засіданні касаційної інстанції не є обов'язковою, а матеріали даної справи містять достатній для розгляду касаційної скарги обсяг відомостей і без участі представника сторони.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено:

- за свідоцтвом про реєстрацію об'єднання громадян від 22.10.1997 N 31/46 Київським обласним управлінням юстиції зареєстровано Федерацію;

- 18.05.2004 Київським обласним управлінням юстиції проведено державну реєстрацію Обласної федерації, про що було видано свідоцтво N 332;

- позивачем було подано адміністративний позов про визнання недійсним свідоцтва від 18.05.2004 N 332 з мотивів порушення органом реєстрації вимог статті 121 Закону України "Про об'єднання громадян" (2460-12) шляхом реєстрації двох спортивних організацій обласного рівня з ідентичними назвами;

- за результатами розгляду зазначеного адміністративного позову ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2006 рішення попередніх судових інстанцій по справі N 15/471 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів обрання позивачем неналежного способу захисту його прав на комерційне найменування.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність використання відповідачем його назви.

Предметом даного позову є вимога позивача про зобов'язання Обласної федерації припинити використання її найменування.

За приписом абзацу першого частини другої статті 90 Цивільного кодексу України (435-15) комерційне (фірмове) найменування може мати юридична особа, що є підприємницьким товариством.

Статтею 84 Цивільного кодексу України (435-15) підприємницькі товариства визначені як товариства, що здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Наведена норма відносить до підприємницьких товариств лише господарські товариства та виробничі кооперативи.

Таким чином, Цивільний кодекс України (435-15) пов'язує можливість юридичної особи мати комерційне найменування зі здійсненням такою особою підприємницької діяльності, в зв'язку з чим назви всіх інших суб'єктів, крім комерційних організацій, не є за своєю природою фірмовими найменуваннями.

Як вбачається з установлених судовими інстанціями обставин справи, позивач є громадською організацією, створеною відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" (2460-12) .

Так, згідно зі статтею 3 названого Закону (2460-12) громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Отже, позивач, не будучи підприємницьким товариством, не є суб'єктом прав на комерційне (фірмове) найменування, а відтак обраний Федерацією у цьому позові спосіб захисту її прав не відповідає чинному законодавству України.

Особливості правового регулювання назв об'єднань громадян визначені у статті 121 Закону України "Про об'єднання громадян" (2460-12) , якою передбачено, що назва об'єднання громадян визначається рішенням установчого з'їзду (конференції) або загальними зборами об'єднання громадян (частина перша); назва об'єднання громадян повинна складатися з двох частин - загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об'єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою у різних об'єднань громадян. Індивідуальна назва об'єднання громадян є обов'язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому порядку об'єднань громадян з такою ж загальною назвою (частина друга); об'єднання громадян, зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Використання назви об'єднання громадян фізичними та юридичними особами, які не належать до об'єднання громадян, для цілей, не пов'язаних з діяльністю цього об'єднання, забороняється (частина четверта).

Таким чином, в контексті наведеної норми Закону (2460-12) правові підстави для заборони об'єднанню громадян (в даному разі - відповідачу у справі) використовувати зареєстровану у встановленому порядку назву (без попереднього скасування такої реєстрації) відсутні.

Враховуючи викладене, судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів з цієї справи підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Київської області від 15.12.2008 та постанову міжобласного Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 зі справи N 13/337-08 залишити без змін, а касаційну скаргу Федерації тхеквондо В.Т.Ф. Київської області - без задоволення.