Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Воліка І.М.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційне подання Заступника прокурора Рівненської області та касаційну скаргу Рівненського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2009 року у справі № 5/45 Господарського суду Рівненської області за позовом Приватної фірми "Мастранс", м. Луцьк, до: 1) Рівненського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, м. Рівне; 2) Державного казначейства України в Рівненській області, м. Рівне, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 –Компанія "Ліонекс інтернаціонал транспорт", м. Рівне, про стягнення 80 775,81 грн.

за участю представників сторін:

прокуратури –Сахно Н.В. (посв. № 99 від 20.05.09);

позивача –не з’явився;

відповідача 1 –Олешкевич С.В. (дов. № 105 від 10.01.09);

відповідача 2 –не з’явився;

третьої особи –не з’явився,

У квітні 2008 року позивач –ПФ "Мастранс" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів –1) Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області та до 2) Державного казначейства України в Рівненській області про стягнення 80 775,81 грн.

Вказував, що 05.10.01 проти нього, як директора ПФ "Мастранс", було порушено кримінальну справу та накладено арешт на вантажний автомобіль-сідловий тягач "Сканія Р-113 НК" державний номер 7468 ВНО та напівпричіп "КРОНЕ-SDP-24" державний номер 3869 ВН, які відповідачем-1 було передано на зберігання Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт".

Зазначав, що 17.12.01 скасовано постанову про накладення арешту та зобов’язано слідчого повернути йому транспортні засоби.

Посилаючись на ту обставину, що 25.12.01 належні йому транспортні засоби вивезено зі стоянки Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт" та місцезнаходження їх не встановлено, позивач просив стягнути з відповідача-1 80 775,81 грн.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29 квітня 2009 року (суддя Савченко Г.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2009 року (колегія суддів у складі: Бонк Т.Б. –головуючого, Бойко С.М., Марко Р.І.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області на користь ПФ "Мастранс" 80 775,81 грн. завданої шкоди та судові витрати.

Судові акти мотивовані посиланнями на документальну доведеність підстав для стягнення заявленої суми, а також на поважну причину пропуску позивачем строку позовної давності, який підлягає відновленню для захисту порушених прав останнього.

У касаційному поданні Заступник прокурора Рівненської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1166 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення та постанову та постановити нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі Рівненський міський відділ Управління міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1166 ЦК України та ст.ст. 12, 34, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення та постанову.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційного подання та касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційне подання та касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.10.01 слідчим Рівненського МВ УМВС України Якубцем М.К. проти директора ПФ "Мастранс" Масюка П.С. порушено кримінальну справу № 1-1542-01 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України.

12.11.01 вказаним слідчим було винесено постанову про накладення арешту на вантажний автомобіль - сідловий тягач "Сканія Р-113 НК" та напівпричіп "КРОНЕ-SDP-24", на підставі якої 25.11.01 вказаний автомобіль та напівпричіп затримано та передано на зберігання Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт".

17.12.01 першим заступником прокурора м. Рівне скасовано постанову слідчого Рівненського МВ УМВС України від 12.11.01 та зобов’язано останнього повернути вилучені автомобіль та напівпричіп Масюку П.С.

25.12.01 вилучений транспортний засіб та напівпричіп було вивезено зі стоянки Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт" та на момент звернення позивача з позовом його перебування не встановлено. По факту незаконного заволодіння зазначеним майном 29.01.02 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

29.12.04 кримінальну справу № 1-1542-01 проти Масюка П.С. закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Місцевим судом встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права власності на транспортний засіб та напівпричіп 25.11.01, а за захистом свого порушеного права звернувся до господарського суду 11.04.08.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , який набрав чинності 01.01.04, правила ЦК України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки строк пред'явлення позову на момент набрання чинності новим ЦК України (435-15) не сплив, до спірних правовідносин застосовуються правила про позовну давність, встановлені ЦК України (435-15) .

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій" встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України (254к/96-ВР) та законами.

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону, усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 (v015p710-02) визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Суб’єкти правовідносин, у тому числі, юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням.

Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) . Держава має право забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом, проте обґрунтовано поновили його для захисту порушених прав позивача, які відповідно до приписів Конституції України (254к/96-ВР) підлягають захисту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 19 від 28.08.00 та № 30 від 23.03.01 підтверджується, що вартість вантажного автомобіля "Сканія Р-113 НК" державний номер 7468 ВНО та напівпричепу "КРОНЕ-SDP-24" державний номер 3869 ВН, які відповідачем-1 було передано на зберігання Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт" та не повернуто позивачу, становить 80 775,81 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаних норм права, відповідачем-1 не доведено, що позивачу завдано майнової шкоди не з його вини.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 майнової шкоди у заявленому позивачем розмірі, є такими, що відповідають нормам матеріального права та ґрунтуються на матеріалах справи.

Посилання касаційного подання на ту обставину, що судами при новому розгляді справи не виконано вказівки суду касаційної інстанції та не з'ясовано чи пропущено позивачем строк позовної давності для звернення з даним позовом, не заслуговують на увагу суду, оскільки судами з'ясовано, що позивачем пропущено строк позовної давності, проте він підлягає відновленню для захисту порушених прав останнього.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що позивачем не доведено, що майнова шкода завдана йому саме діями Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, також не заслуговують на увагу суду, оскільки останнім в порушення приписів ст. 1166 ЦК України та ст. 33 ГПК України не доведено, що завдана позивачу майнова шкода не є наслідком дій відповідача-1.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційне подання Заступника прокурора Рівненської області та касаційну скаргу Рівненського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2009 року у справі № 5/45 залишити без змін.