Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивач звернувся в суд із позовною заявою, в якій просив визнати за ним право приватної власності на нежитлову будівлю літ. "Х-1" по вул. Тахіаташській, 3 в м. Харкові, загальною та основною площею 40, 7 м2, обґрунтовуючи його тим, що оскільки у нього відсутнє належним чином зареєстроване право власності на вказану будівлю, та будівництво і експлуатація будови не порушують прав та законних інтересів інших осіб, просив позов задовольнити.

Оскарженим рішенням Господарського суду Харківської області від 29.01.2009р. (суддя Плахов О.В.) вказаний позов задоволено.

В касаційному поданні заступник прокурора Харківської області просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційне подання відповідач просить зазначене рішення суду залишити без змін, а касаційне подання –без задоволення, посилаючись на те, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Харківської міської ради 14 сесії 5 скликання № 131/07 від 04.07.2007р. позивачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0, 1954 га по вул. Тахіаташській, 3 в м. Харкові. На підставі зазначеного рішення сторони уклали договір оренди землі від 13.02.2008р., відповідно до умов якого позивач приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення –землі промисловості. Зазначена земельна ділянка передана позивачеві для будівництва виробничо-складської будівлі з адміністративно-побутовими приміщеннями та магазином фірмової торгівлі.

Позивач на земельній ділянці загальною площею 0, 1954 га по вул. Тахіаташській, 3 в м. Харкові самочинно збудував нежитлову будівлю. З метою технічної інвентаризації збудованої нежитлової будівлі позивачем було замовлено та виконано у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт, згідно якого нежитлова будівля літ."Х-1" складається з приміщень № 1 загальною площею 40, 7 м2. З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлових приміщень, відповідності їх вимогам СніП та ДБН, позивачем було замовлено у ТОВ "Харківреконструкція" відповідний технічний висновок, відповідно до якого основні будівельні конструкції розглянутого об’єкту на момент обстеження деформацій не мають, відповідають умовам міцності та стійкості, знаходяться в задовільному технічному стані, будівля відповідає архітектурним, будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам та правилам державних стандартів та придатна для використання за призначенням.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що будівництво нежитлової будівлі та її експлуатація ніяким чином не порушило та не створює загрози порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, і відповідач проти позовних вимог не заперечував.

Про те судове рішення є незаконним з наступних підстав.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції виходив із наявності збудованого позивачем нерухомого майна, та навів правові норми, які вважає такими, що підлягали застосуванню.

Про те, суд обмежився лише наведенням у своєму рішенні правових норм, не дослідивши, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на вказане майно, та не врахував, що вказаних обставин не достатньо для того, щоб вважати що між сторонами виник спір, і що даний позов підлягає задоволенню.

Так, згідно приписів ст. 1 ГПК України особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до приписів ст.42 цього кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Виходячи із змісту наведених норм права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється.

Між тим судом таких обставин не встановлено, постановляючи рішення про задоволення позову та визнаючи право власності на майно за позивачем, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін і не зазначив, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на вказане майно.

Таким чином вже з цих підстав судове рішення є незаконним і підлягає скасуванню, а згідно вказаних норм права суд має з’ясовувати які права чи охоронювані законом інтереси позивача і якими діями чи бездіяльністю відповідача порушуються, не визнаються чи оспорюються.

У зв'язку з наведеним згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради задовольнити частково

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2009р. у справі №24/01-09 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.