Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у лютому 2007 року, прокурор м. Керч в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Керченської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ТОВ "Практика", треті особи: Управління житлово-комунального господарства Керченської міської ради, Управління архітектури та містобудування Керченської міської ради про зобов?язання відповідача демонтувати самовільно встановлені 22 рекламні конструкції розташовані в м. Керч та відновити тротуарне покриття, пошкоджене при встановленні рекламних конструкцій.

В обгрунтування заявлених вимог, прокурор посилався на відсутність у відповідача, в порушення вимог "Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 року (2067-2003-п) , дозволу Управління архітектури та містобудування Керченської міської ради на розміщення вищевказаних рекламних конструкцій, рішення від 26.02.2006 року Керченської міської ради "Про інвентаризацію рекламних конструкцій на території м. Керч.

Заявами №344-07 від 11.04.2007 року та №02-2/1118 від 30.07.2007 року, від 28.10.2008 року позивач доповнив позов вимогами про стягнення з відповідача за розміщення реклами 52 065,20 грн..

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2008 року позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.014.2009 року апеляційну скаргу ТОВ "Практика" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2008 року –без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 05.03.2009 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на безпідставність задоволення позову, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування рішень попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням ТОВ "Практика" вимог Виконавчого комітету Керченської міської ради з демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій на території міста Керч, зокрема, рішення виконавчого комітету Керченської міської ради 4 скликання 39 сесії "Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "Практика" у встановленні пріоритету на розміщення рекламних конструкцій на території міста Керч"" № 528 від 13 червня 2006 року, яким відповідача зобов'язано демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції у строк до 19.06.2006 року.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, регулюються, зокрема, Законом України "Про рекламу" (270/96-ВР) , Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" (2067-2003-п) (далі -Правила).

Для розміщення рекламних конструкцій необхідно отримати відповідний дозвіл у встановленому законом порядку.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач на території міста Керчі встановив рекламні конструкції, які розташовані: на перехресті Вокзальне шосе - вул. Шлагбаумська (у бік зупинки "Лікарня"), Адміралтейський проїзд, транспортна розв'язка: вул. Ворошилова - шосе Героїв Сталінграду (напроти тролейбусного депо), перехресті вул.Мірошника - вул. Єрьоменко (з боку стадіону - друга і третя рекламна конструкція від зупинки "Стадіон"), вул. Блюхера -Ворошилова (напроти магазину "Сільпо"), дві конструкції по вул. Свердлова - вул. П.Олексієва (стіна будинку), вул. Горького (район АЗС), вул. Пролетарська (дах кафе "Урожай"), вул. Кірова - вул.Кооперативна (напроти магазину "Светофор"), шосе Героїв Сталінграду (напроти Пенсійного Фонду).

Проте, виконавчим комітетом Керченської міської ради дозвіл на розміщення вказаних рекламних конструкцій, відповідачу не видавався, рішенням господарського суду АР Крим від 07.02.2008 року у задоволенні позову ТОВ "Практика" до Виконавчого комітету Керченської міської ради про зобов'язання останнього видати дозвіл на встановлення рекламних конструкцій на вулицях та перехрестях міста Керчі відмовлено.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що відсутність дозволу на встановлення рекламних конструкцій відповідача є ознакою самовільного розміщення об'єктів зовнішньої реклами, що є порушенням законодавства про рекламу.

Згідно п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

За рішенням від 01.07.2005 року 31-ої сесії 4-го скликання Керченської міської ради, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних конструкцій на території міста Керчі та складає 10,00 грн. за 1 кв. м площі, яка визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламної конструкції та примикаючої ділянки шириною 0,5 м по периметру горизонтальної проекції цієї конструкції.

За розрахунками Управління архітектури та містобудування Керченської міської ради заборгованість відповідача з оплати за розміщення реклами за період з 28 лютого 2006 року по 28 березня 2007 складає 52 065,20 грн.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази оплати за розміщення спірних рекламних конструкцій, суди обґрунтовано постановили про стягнення з відповідача 52 065,20 грн. за розміщення реклами.

При такому положенні, коли висновки суду відповідають дійсним обставинам справи і доводами касаційної скарги не спростовуються, підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року –без змін.