Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.04.2009 р. (суддя: Кожухар М.С.) у задоволенні позову відмовлено. На підставі ст. 83 ГПК України визнано недійсним договір наступної іпотеки, укладений сторонами 16.11.2007 р. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 р. (судді: Будішевська Л.О., Гулова А.Г., Щепанська Г.А.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 16.11.2007р., а саме на будівлю "Будинок побуту" літерою А заг. площею 2546 м2, що належить ТОВ "Диженю плаза" на праві приватної власності та знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 64, для задоволення вимог позивача, які виникли на підставі кредитного договору № 14/170-к-07 від 16.11.2007р. в розмірі 264362,55 грн.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд застосував ч. 2 ст. 35 ГПК України та визнав такими, що не потребують доказування факти встановлені рішенням господарського суду Вінницької області від 01.08.2008 р. та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 р. у справі № 8/18-08. Суд зазначив, що вказаним рішенням встановлено, що власником будівлі "Будинок побуту", яка розташована у м. Вінниці по вул. Соборній, 64 є Вінницька міська рада, а ТОВ "Диженю Плаза" заволоділа цим майном незаконно. Договір купівлі-продажу від 05.10.2007 р., на підставі якого ТОВ "Диженю Плаза" 08.10.2007 р. зареєструвало право власності на це нерухоме майно, визнано недійсним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2008 р.

Суд першої інстанції також врахував судові рішення в інших справах, зокрема, постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.07.2007р. у справі №2-а-3855 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008р. у справі №22-а-9562/08, рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Товарна універсальна біржа "Сальдо" від 20.09.2007р. у справі №07-20/09-07КМКр, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2008р. у справі №2-782/08.

Як з’ясував місцевий господарський суд, 16.11.2007 р. ВАТ "Банк Універсальний" (правонаступником якого є ВАТ "Універсал Банк") в особі керуючого РВ № 2 Вінницької філії ВАТ "Банк Універсальний" та гр. Мединич Д.О. уклали кредитний договір № 14/170к-07, за яким надається кредит у розмірі 252500 грн. на 132 місяці, дата погашення кредиту -15.11.2018 р., процентна ставка -17,95 % річних.

16.11.2007 р. позивач (Заставодержатель) та відповідач (Іпотекодавець) уклали договір наступної іпотеки, за яким Іпотекодавець в якості забезпечення виконання зобов'язань боржника (Мединича Д.О.) за кредитним договором №14/170к-07 від 16.11.2007 р. передав позивачу в іпотеку будівлю "Будинок побуту" літерою "А" заг. площею 2546 м2, що знаходиться у м. Вінниця, вул. Соборна, 64.

З копії актового запису РАЦС про смерть від 10.07.2008 р. вбачається, що гр. Мединич Д.О. помер.

Згідно ст. 11 Закону України "Про заставу" заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

В силу ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не був власником будівлі "Будинок побуту" літерою "А" заг. площею 2546 м2, що знаходиться у м. Вінниця, вул. Соборна, 64, а тому договір іпотеки від 16.11.2007 р. цього майна суперечить положенням законодавства, що стосуються застави та іпотеки майна.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 83 ГПК України суд визнав недійсним договір наступної іпотеки (майнової поруки) будівлі "Будинок побуту" літерою А заг. площею 2546 м2, що знаходиться у м. Вінниця, вул. Соборна, 64 та відмовив у задоволенні позову.

З наведеними висновками суду першої інстанції погодився суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що суд першої інстанції порушив вимоги норм процесуального права, а апеляційний суд вказані порушення не усунув.

Так, суди не звернули увагу на те, що згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач (ВАТ "Універсал Банк") не є стороною у справі №8/18-08 за позовом першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах територіальної громади в особі Вінницької міської ради до ТОВ "Диженю Плаза", треті особи: ТОВ "Торговий дім ТД", Виробничо-комерційного підприємства "Мотор ЛТД", ПП "Верітус" про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності.

Вказані обставини свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 35 ГПК України щодо підстав звільнення від доказування, оскільки преюдиційне значення мають факти встановленні рішенням господарського суду у справі, де беруть участь ті ж самі сторони. Однак, сторони даної справи і справи № 8/18-08 різні.

Водночас, господарські суди прийняли у якості доказів незасвідчені копії наступних документів (а.с. 88-103): постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 р. у справі № 8/18-08, постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.07.2007р. у справі №2-а-3855, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008р. у справі №22-а-9562/08, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2008 р.

Лише на копії судового рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2008 (а.с. 94) є відмітка про те, що його оригінал оглянуто у судовому засіданні.

Таким чином, господарський суд в порушення вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України прийняв до уваги незавірені ксерокопії документів у якості доказів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у порушення вимог ст. 43 ГПК України прийняті без всебічного, повного і об’єктивного розгляду обставин справи.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Враховуючи викладене, постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ВАТ "Універсал Банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2009 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 р. у справі № 12/32-09 скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.