Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2009 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 (судді: Бандура Л.І., Поліщук Л.В., Бойко Л.В.), в позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що рішеннями судів в інших адміністративних і господарських справах встановлено, що договір оренди з правом викупу державного майна від 01.10.1991р., укладений між Фондом державного майна України та ТОВ "Залізничний цех", та угода про викуп орендованого майна від 16.09.1992р. є дійсними, укладеними відповідно до чинного на той час законодавства, а також цими рішеннями визнані правомірними підстави володіння товариством спірним майном. Крім того, правом витребування майна з чужого незаконного володіння користується виключно власник майна, яким не є позивач.

Теплодарська міська рада в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 2, 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998р. №147/98-ВР, ст.ст. 17, 20, 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992р. №2163-ХІІ, ст. 28 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ та ст.ст. 35, 43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що у справах №215/6-рд та №95/7 Теплодарська міська рада не брала участі, а судові рішення в цих справах прийняті з інших підстав та по іншим предметам. На думку позивача, з моменту підписання акта приймання-передачі від 12.11.2004 він є власником спірного залізничного комплексу, як це передбачено ч.6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", оскільки відповідачем не доведено як обставини викупу частки орендованого державного майна так і правонаступництво ТОВ "Залізничний цех" щодо ТОВ "Желдорцех". Скаржник також вказує на неправомірність відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про витребування у відповідача статутних документів товариства, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, протоколу загальних зборів товариства, на яких був обраний керівник.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і третіх осіб, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд виходив з того, що:

01.10.1991р. між Фондом державного майна України (орендодавець) та Орендним підприємством "Залізничний цех" (орендар) укладено договір оренди з правом викупу, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування бетонно-розчинний завод, полігон залізобетонних виробів, під’їзні колії від ст.Вигода, внутрішньомайданчикові залізнодорожні колії будбази, тепловозне депо з допоміжним корпусом та інше майно згідно до додатків, а також майдан № 114. Передається майно в оренду загальною вартістю 8339495 крб. Строк дії договору - двадцять років (п.12 договору). Пунктом 4 цього договору передбачені випадки переходу орендованого майна у власність орендаря.

Рішенням Виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів №1228/47 від 18.12.1992р. в зв’язку зі зміною виду Орендного підприємства "Залізничний цех" зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничний цех".

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 18-23.11.1993р. у справі №215/6-рд встановлено, що Орендне підприємство "Залізничний цех" припинило свою діяльність шляхом його реорганізації (в формі перетворення) у Товариство з обмеженою діяльністю "Залізничний цех", державна реєстрація якого проведена рішенням Центрального райвиконкому м.Одеси від 13.12.1992р. №1228/47.

Згідно акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Залізничний цех" від 20.04.1995р. Фонд державного майна України передав, а ТОВ "Залізничний цех" прийняло згідно з договором оренди від 01.10.1991р. викуплену частку цілісного майнового комплексу ТОВ "Залізничний цех" вартістю 109708472 крб.

На підставі вказаного рішення суду та акту прийому-передачі від 20.04.1995р. Орендному підприємству "Залізничний цех" видано свідоцтво про право власності №П-438 від 03.05.1995р. на майно цілісного майнового комплексу ОП "Залізничний цех" смт.Теплодар.

Постановою арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України від 28.04.1994р. за №04-1/УА215/6-8/54, якою залишено без змін рішення від 18-23.11.1993р. у справі №215/6-рд встановлено, що спірні договір оренди з правом викупу державного майна від 01.10.1991р. та угода про викуп орендованого державного майна від 16.09.1992р. є дійсними, прийнятими з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, у встановленому порядку не розірвані, і тому є обов’язковими до виконання.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 29.11-02.12.1994р. у справі №95/7, залишеним без змін постановою арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України від 06.02.1995р., відмовлено у задоволенні позову Генерального прокурора України в інтересах Міненерго України, АО "Одесаенерго", ВЕО Одеської ТЕЦ-2 до ТОВ "Залізничний цех", Фонду державного майна України про витребування майна з незаконного володіння та стягнення 383600000 крб., з тих підстав, що договори оренди були предметом судового розгляду, за результатами якого були визнані правомірними підстави володіння майном та його викупу.

Однак, в подальшому, за наказом Міністерства палива та енергетики України №543 від 03.09.2004 передано з балансу ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" у комунальну власність територіальної громади м.Теплодар Одеської області залізничний комплекс з обладнанням і транспортними засобами. Актом приймання-передачі від 12.11.2004 у власність Теплодарської міської ради Одеської області передано об’єкти нерухомого майна, а саме:

- тепловозне депо;

- допоміжний корпус тепловозного депо;

- службово-технічний будинок №89А;

- під’їзна колія від станції Вигода;

- під’їзна колія до бази ВРП;

- залізничні колії №№1;2 пром. майданчика;

- залізнична колія будбази - ділянки 3,4;

- внутрімайданчикова залізнична колія ділянка №1 колія №3;

- залізнична колія будбази - ділянки 3,4,5.

17.11.2004р. Виконавчим комітетом Теплодарської міської ради прийнято рішення №300/В-04 "Про постановку на балансовий облік об’єктів, переданих у комунальну власність м.Теплодар ВАТ "Одесаобленерго", згідно п.1 якого вирішено Управлінню майна та інвестицій поставити на балансовий облік об’єкти залізничного комплексу, які були передані в комунальну власність ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" згідно додатку.

Рішенням Теплодарської міської ради №349-ІV від 12.01.2005 "Про затвердження рішень виконкому, прийнятих у міжсесійний період" затвердила рішення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради "Про постановку на балансовий облік об’єктів, переданих у комунальну власність м.Теплодар ВАТ "Одесаобленерго" від 17.11.2004 №300/В-04.

17.01.2005р. Виконавчим комітетом Теплодарської міської ради прийнято рішення №9/В-05 "Про оформлення свідоцтва на право власності" та видано свідоцтво про право власності Теплодарської міської ради на залізничний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, м.Теплодар, Промзона.

02.08.2005р. Теплодарською міською радою прийнято розпорядження за №198 "Про оформлення свідоцтва про право власності на спеціальному бланку на залізничний комплекс", на підставі якого Теплодарській міській раді видано свідоцтво про право власності на залізничний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона, на спеціальному бланку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.10.2005 у справі №21/139-05-4718 за позовом ТОВ "Залізничний цех" до Теплодарської міської ради Одеської області, КП "Теплодарське МБТІ та РОН", Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області про визнання недійсним свідоцтва на право власності та зобов’язання відновити державну реєстрацію права власності, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2006, визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради "Про постановку на балансовий облік об’єктів, переданих у комунальну власність м.Теплодар ВАТ "Одесаобленерго" від 17.11.2004 за №300/В-04; визнано недійсним пункт 8 додатку до рішення Теплодарської міської ради Одеської області "Про затвердження рішень виконкому, прийнятих у міжсесійний період" від 12.01.2005р. №349-ІV; визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради "Про оформлення свідоцтва про право власності" від 17.01.2005 №9/В-05; зобов’язано Теплодарське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості відновити державну реєстрацію права власності ТОВ "Залізничний цех" на майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Залізничний цех".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2008, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2008, скасовано рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2008 у справі №24-28-25/245-07-6381, яким було визнано недійсним свідоцтво про право власності ОП "Залізничний цех" від 03.05.1995р. № П-438 на майно цілісного майнового комплексу, та припинено провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду України від 05.02.2009 відмовлено Теплодарській міській раді у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 09.12.2008 у справі №24-28-25/245-07-6381.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В статтях 49, 55, 56 Закону України "Про власність", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом. Власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України. Жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, а також особами, переліченими у пункті 5 статті 48 цього Закону, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов’язки чи обмеження.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Залізничний цех" є власником спірного майна, що неодноразово встановлювалось вищенаведеними судовим рішеннями та в порядку ст. 35 ГПК України не доводиться знову, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині визнання права власності на залізничний комплекс за міською радою.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як зазначалось вище, власником залізничного комплексу є товариство, отже відмова місцевого господарського суду в задоволенні позову в частині зобов’язання ТОВ "Залізничний цех" звільнити займане нерухоме майно відповідає нормам чинного законодавства.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 321, 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 ст. 128 ЦК УРСР, чинного на момент викупу орендованого майна правопопередником відповідача, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції достовірно встановив, а позивач не спростував той факт, що свідоцтво від 03.05.1995р. № П-438 на про право власності майно цілісного майнового комплексу видане Фондом державного майна України саме на підставі чинного рішення Вищого арбітражного суду України від 18-23.11.1993р. у справі №215/6-рд та акта прийому-передачі державної частки ЦМК ОП "Залізничний цех" від 20.04.1995р. В свою чергу, вказаний акт прийому-передачі складено та підписано на підставі та на виконання умов договору оренди з правом викупу від 01.10.1991р. та угоди про викуп орендованого державного майна від 16.09.1992р., укладених між Фондом державного майна України та ОП "Залізничний цех", правонаступником якого є ТОВ "Залізничний цех". Факт такого правонаступництва встановлено рішенням Вищого арбітражного суду України від 18-23.11.1993р. у справі №215/6-рд та не підлягає доведенню. Таким чином, відповідач є власником спірного майна з дня підписання акта прийому-передачі державної частки ЦМК ОП "Залізничний цех" від 20.04.1995р.

Відповідними правовстановлюючими документами на підтвердження права власності відповідача на спірне нерухоме майно є договір оренди з правом викупу від 01.10.1991р. (в частині умов викупу державного майна) та угода про викуп орендованого державного майна від 16.09.1992р., відповідність яких чинному законодавству встановлено рішеннями Вищого арбітражного суду України у справах №215/6-рд та №95/7.

Колегія враховує твердження скаржника про помилкове застосування апеляційним судом ст. 35 ГПК України з причин неприйняття Теплодарською міською радою участі в розгляді справ №215/6-рд та №95/7, однак, вказані процесуальні недоліки в цілому не призвели до прийняття неправильної по суті постанови, оскільки судом взято до уваги також факти, що мають преюдиціальне значення, встановлені постановами Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 та від 23.09.2008 у справах №№21/139-05-4718;24-28-25/245-07-6381, у яких Теплодарська міська рада вже приймала участь в якості відповідача та позивача відповідно.

Водночас касаційна інстанція не може прийняти до уваги посилання скаржника на недоведеність обставин викупу частки орендованого державного майна та правонаступництва ТОВ "Залізничний цех" щодо ТОВ "Желдорцех", оскільки, по-перше, згідно імперативних вимог ч.2 ст. 111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи. По-друге, судами встановлено правонаступництво ТОВ "Залізничний цех" стосовно ОП "Залізничний цех", а не щодо ТОВ "Желдорцех".

Колегія відхиляє помилкові посилання позивача на ст. 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992р. №2163-ХІІ в обґрунтування своїх доводів щодо обов'язковості здійснення викупу орендованого державного майна за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу об'єкта приватизації, оскільки відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції від 07.07.1992р.) викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом його викупу, провадиться відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (2269-12) (ст.28 цього закону). До того ж, статтею 15 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції від 07.07.1992р.) встановлено такий спосіб приватизації як викуп майна державного підприємства, зданого в оренду.

Порушені ж скаржником питання щодо недотримання вимог ст. 20 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" при викупі ОП "Залізничний цех" орендованого державного майна, що зводяться до оспорювання умов договору оренди з правом викупу від 01.10.1991р. (в частині ціни викупленого державного майна) та угоди про викуп орендованого державного майна від 16.09.1992р., можуть бути лише предметом іншого позовного провадження.

Апеляційна інстанція правомірно відхилила необґрунтоване клопотання скаржника про витребування у відповідача статутних документів товариства, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, протоколу загальних зборів товариства, на яких був обраний керівник, оскільки вказаний спір виник з правовідносин власності, а не з корпоративних відносин.

Не заслуговують на увагу передчасні посилання скаржника на ч.6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998р. №147/98-ВР в обґрунтування переходу до Теплодарської міської ради права власності на спірний залізничний комплекс з моменту підписання акта приймання-передачі від 12.11.2004, оскільки, зважаючи на факт набуття відповідачем права власності на спірне майно з дня підписання акта прийому-передачі державної частки ЦМК ОП "Залізничний цех" від 20.04.1995р., підтверджений чинним свідоцтвом від 03.05.1995р. №П-438 про право власності на майно цілісного майнового комплексу, виданим Фондом державного майна України, вищезгаданий закон взагалі не має зворотної дії до спірних правовідносин.

Інші ж наявні заперечення скаржника зводяться виключно до посилань на оцінку судом неналежних доказів (договір оренди з правом викупу від 01.10.1991р., угода про викуп орендованого державного майна від 16.09.1992р.) та до намагань надати перевагу одним доказам (акт приймання-передачі від 12.11.2004, платіжне доручення від 25.08.1993р. №312, свідоцтво від 02.08.2005 про право власності на майно) перед оціненими судом доказами (акт прийому-передачі державної частки ЦМК ОП "Залізничний цех" від 20.04.1995р., свідоцтво від 03.05.1995р. №П-438 про право власності на майно цілісного майнового комплексу), однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, прийнятих з порушенням вимог ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (постанови ВСУ від 11.09.2007 у справі №1/151-3079 та від 11.09.2007 у справі №18/439).

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2009 у справі №20/38-09-1128 залишити без змін, а касаційну скаргу Теплодарської міської ради –без задоволення.