Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

в судовому засіданні взяв участь представник:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.03.2008 р. за заявою боржника –ДВАТ "Трест Стахановвуглебуд" було порушено провадження у справі № 12/37б про його банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Луганської області від 20.03.2008 р. визнано ДВАТ "Трест Стахановвуглебуд" банкрутом відповідно до ст. 51 Закону про банкрутство та відкрито стосовно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Хайло М.В. та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.

29.03.2008 р. в газеті "Голос України" за №61 (4311) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом.

ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської ТЕС (далі –Зміївська ТЕС) звернулося до суду з заявою про грошові вимоги до боржника на суму 71 028,00 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.10.2008 р. заяву Зміївської ТЕС про грошові вимоги до боржника на суму 71 028,00 грн. повернено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство кредитори мають право звертатися із своїми претензіями не до господарського суду, а безпосередньо до ліквідатора.

Зміївська ТЕС повторно звернулася до суду з заявою про грошові вимоги до боржника на суму 71 028,00 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.10.2008 р. (суддя Палей О.С.) відмовлено у прийнятті заяви Зміївської ТЕС з грошовими вимогами до боржника на суму 71 028,00 грн. з тих же підстав.

Не погоджуючись з останньою ухвалою, Зміївська ТЕС звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 29.10.2008 р., а справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме п. 3 ч. 1 ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 25, 51 Закону про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи приписи ч. 1 ст. 25, ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство щодо порядку розгляду ліквідатором заявлених до банкрута вимог кредиторів, які є неоплаченими, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у прийнятті заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, як такої, що не може бути предметом судового розгляду, оскільки чинним законодавством визначений інший порядок пред’явлення таких вимог –безпосередньо до ліквідатора.

Однак, такий висновок суду законним та обґрунтованим визнати не можна.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі здійснюється в порядку ст. 51 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута та заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах кредиторів.

Отже, вимоги (претензії) кредиторів до боржника розглядає ліквідатор, який має їх визнати або відхилити.

У зв'язку з чим, заява кредитора про грошові вимоги повинна бути подана безпосередньо до ліквідатора.

Водночас чинним законодавством кредитор не позбавлений права на звернення з заявою про грошові вимоги до суду.

Однак, у такому випадку суд має зупинити розгляд заяви кредитора до її розгляду ліквідатором і тільки за результатами розгляду заяви ліквідатором прийняти відповідне судове рішення.

У разі, якщо ліквідатор визнав грошові вимоги кредитора, то розгляд такої заяви судом припиняється, а якщо ліквідатор не визнав грошові вимоги кредитора, то така заява розглядається судом та ухвалюється відповідне судове рішення.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції відмовлено в прийнятті заяви кредитора за відсутності належних правових підстав. За таких умов оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява Зміївської ТЕС про визнання грошових вимог до боржника –передачі на розгляд до цього суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 25, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 62, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської ТЕС задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 29.10.2008 р. у справі № 12/37б скасувати.

3. Заяву ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської ТЕС про визнання грошових вимог до ДВАТ "Трест Стахановвуглебуд" передати на розгляд до господарського суду Луганської області у справі № 12/37б.