Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційну скаргу

За участю представників сторін

позивача: не з'явились

відповідача: не з'явились

ГПУ: Орленко А.О. - прокурор відділу (посвідчення № 126 від 29.10.09р.)

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2009 (суддя П. Хотенець) позовні вимоги задоволено: за позивачем визнано право власності на нежитлову будівлю літ. А/71-1 площею 53,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33. Рішення мотивоване ст. ст. 331, 328, 392 ЦК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 рішення суду від 10.04.2009 скасовано і в позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відсутні будь-які докази надання позивачу уповноваженим органом земельної ділянки по вул. Енгельса, 33 в м. Харкові для будівництва нежитлової будівлі (судді: В. Бондаренко, Н. Білоконь, Л. Камишева).

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким визнати за ним право власності на будівлю. Скаржник вважає, що постанова апеляційного суду не відповідає матеріалам справи, оскільки рішенням 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.2009 № 92/09 позивачу було надано в оренду строком до 01.04.2014 року земельну ділянку площею 0,0121 га по вул. Енгельса, 33 для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі. За таких обставин суд безпідставно не застосував ст. 376 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до ордеру № 1-212/93 Ленінським райвиконкомом м. Харкова позивачу, ТОВ фірмі "Амкорд" було надано право займання місця для встановлення типового кіоску для реалізації сільськогосподарських продуктів за адресою: м. Харків, Центральний колгоспний ринок.

На підставі вказаного ордеру, між позивачем та ТОВ "Кремень" було укладено договір підряду на капітальне будівництво вказаного об’єкту нерухомого майна, відповідно до умов якого підрядником було здійснено будівництво нежитлової будівлі –павільйону, в результаті чого було створено фактично нове майно.

Матеріали справи свідчать, що вказана будівля збудована самовільно, що також підтверджено відміткою від 25.03.2009, вчиненою Харківським міським бюро технічної інвентаризації на технічному паспорті (а.с. 15).

З огляду на встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що судами не з’ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно ст. 376 ЦК України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Особа, що здійснила самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

Право власності на таке майно може бути визнано судом за забудовником за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник землі (міська рада) заперечує проти визнання права власності за особою, що здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню…

Зважаючи на викладене, суди не досліджували чи був позивач в період будівництва павільйону власником або користувачем земельної ділянки, на якій побудований спірний об’єкт; з дозволу яких органів та по якому проекту побудований магазин (ч.1, 7 ст. 376 ЦК України). Дозвіл та проект в матеріалах справи відсутній. Не з’ясована позиція міської ради щодо земельної ділянки, на якій побудований магазин; чи дотримано вимоги ст. 3 ст. 376 ЦК України. Судом не вказано, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на магазин (ст. 392 ЦК України). Якщо такий факт не встановлено, то у сторін по справі відсутній спір.

Слід зауважити: при застосуванні ст. 376 ЦК України ст. 331 цього кодексу не застосовується. Цією статтею регулюється набуття права власності на новостворене майно, якщо воно побудоване з дотриманням встановленого діючим законодавством порядку. А якщо цей порядок порушено, то таке будівництво є самочинним і такі дії регулюються ст. 376 ЦК України.

Законодавець визначає ініціатором позовів до суду при відхиленні від проекту будівництва або порушенні будівельних норм (та інше) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування для зобов’язання забудовника усунути порушення або здійснити перебудову (ч.7 ст. 376 ЦК України).

Якщо самочинне будівництво здійснено власником земельної ділянки без порушень норм і правил, але за відсутності належного дозволу та/або проекту, то після огляду і висновку відповідних комісій про відсутність порушень немає підстав для відмови у визнанні права власності на таке будівництво.

Порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, об’єктивного дослідження всіх обставин справи та незастосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Під час повторного розгляду справи слід усунути зазначені порушення, витребувати у установ з питань землеустрою та будівництва необхідні для розгляду справи відомості, об’єктивно дослідити докази та обставини справи, надати їм правильну правову оцінку і винести обґрунтоване законне рішення суду.

Керуючись ст. ст. 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ТОВ фірма "Амкорд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 у справі № 40/95-09 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.