Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України, м. Київ (далі –ДП "УААСП")

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2008

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2008

зі справи № 18/368-07(32/163-07(16/11(12/1)

за позовом ДП "УААСП"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рікона", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі –ТОВ "Рікона", відповідач-1), та

закритого акціонерного товариства "ТелеОдин", м. Київ (далі –ЗАТ "ТелеОдин", відповідач-2)

про стягнення 75 611, 22 грн. та зобов’язання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ДП "УААСП" –не з'яв.,

ТОВ "Рікона" –Боркова С.П.,

ЗАТ "ТелеОдин" –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ДП "УААСП" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням подальших уточнень до нього) про стягнення з відповідачів: 72 100 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, штрафу в розмірі 10% від присудженої суми, 2 902, 22 грн. збитків, пов’язаних з проїздом представника позивача з міста Києва до міста Дніпропетровська з метою участі в судових засіданнях з цієї справи, 609 грн. добових витрат на відрядження представника, а також зобов’язання ТОВ "Рікона" опублікувати в газеті "Юридична практика" дані про допущене порушення авторського права позивача.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2007 судові рішення попередніх судових інстанцій з цієї справи скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з метою виконання вказівок касаційної інстанції, вміщених в її постанові від 15.11.2005 з даної справи, дослідження об’єктивних критеріїв, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним використанням об’єктів авторського права, тощо.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2008 (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 (колегія суддів у складі: суддя Лисенко О.М. –головуючий, судді Виноградник О.М., Голяшкіна О.В.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення з посиланням на необхідність виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених в його постанові від 27.02.2007 з цієї справи, мотивовано тим, що: позивачем не доведено належними доказами сам факт незаконного публічного сповіщення аудіовізуальних творів відповідачами; позивач не може довести, чи отримували всі автори аудіовізуального твору винагороду за його показ; з матеріалів справи неможливо з'ясувати суму можливої винагороди за аналогічне використання спірних музичних творів на умовах ліцензійного договору, яка встановлюва лася суб’єктом авторських прав за попередніми угодами або відповідає усталеній практи ці в даній сфері; обсяг порушення (одноразове чи багаторазове використання спірних об’єктів) тощо.

ДП "УААСП" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову місцевого та апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зазначено про те, що:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення компенсації за неправомірне використання музичних творів з текстом "Куда уходит детство", "Апельсиновая песня", "Все еще будет", "Я слишком много знаю", "Птицелов", "Биология", "Весна", "Солнышко", "Изучай меня", "Брось", "О чем играет пианист", "С чистого листа" (далі –Музичні твори), а не аудіовізуальних творів;

ТОВ "Рікона", а не ДП "УААСП" мало доводити факт виплати авторської винагороди авторам Музичних творів;

судові інстанції мали перевірити на підставі законодавчих приписів заявлений позивачем до стягнення розмір компенсації;

місцевим та апеляційним господарським судом жодним чином не виконано вказівок суду касаційної інстанції, вміщених у постанові останньої 27.02.2007.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Рікона" зазначає про те, що ДП "УААСП" у межах наданих йому повноважень має право звертатися до суду лише від імені авторів, а не від свого імені та в своїх інтересах (як це відбулося у спорі з даної справи).

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача-1, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- за договорами про управління майновими правами та взаємне представництво інтересів у галузі публічного виконання від 04.09.2000 №26, від 01.09.2000, від 27.04.1997, від 07.02.2002 та від 05.01.2003 №П1/3, укладеними ДП "УААСП" та колективними організаціями управління авторськими правами, а саме –некомерційним партнерством "Назависимое Агентство Авторских Прав", Російським авторським товариством, GSSELSCHAFT FUR MUSICALISHCE AUFFUHRUNGS-UND MECHANISCHE VERVIELFALTIGUNGSRECHTE, Авторським комунікаційним та консалтинговим агентством, Українським музичним видавництвом, –а також за договорами на управління майновими правами авторів від 31.08.2004 № 28328, від 31.08.2004 № 28321 та від 29.04.2004 №67939, укладеними позивачем та "володарями авторських прав" Завальською Ангеліною Олександрівною і Таршисом Борисом Віталійовичем, ДП "УААСП" було передано виключні майнові права на музичні твори з текстом, зокрема, з виключним правом укладення договорів з переуступки цих прав на території України;

- розпорядженням Державного департаменту інтелектуальної власності України від 08.01.2002 № 31 на ДП "УААСП" покладено здійснення функцій щодо ведення моніторингу телерадіопростору України з метою виявлення фактів неправомірного використання творів літератури, мистецтва, кіно та телепрограм, музичних творів у теле- та радіопросторі на території України;

- згідно з актом від 23.08.2004 на відеокасеті із записом трансляції, який зроблено на квартирі абонента ТОВ "Рікона" з 8 год. 05 хв. по 16год.05 хв. через належні йому мережі кабельного телебачення, представниками ДП "УААСП" зафіксовано факт публічного сповіщення відповідачем-1 аудіовізуальних творів, до складу яких увійшли Музичні твори, шляхом передачі по кабелю трансляції каналу "М1";

- ДП "УААСП" не надавало ТОВ "Рікона" дозволу на використання Музичних творів;

- за умовами договорів від 01.08.2002 № 28/А, від 28.03.2003 № 4/А, від 04.06.2004 № 19.2/а, від 12.04.2002 № 17/а, від 15.01.2004 № 38/А, від 04.04.2003 № 6-1/А, від 12.11.2002 № 52/А та від 10.02.2003 № 1/А ЗАТ "ТелеОдин" було передано невиключне право на передачу в ефір чи на публічне сповіщення по мережах кабельного телебачення аудіовізуальних творів; проте за умовами названих договорів відповідач-2 не отримав права дозволяти подібне використання аудіовізуальних творів іншим особам;

- Музичні твори увійшли до складу зазначених аудіовізуальних творів як внесок їх авторів до створення цих творів;

- згідно з договором про ретрансляцію програм кабельного телеканалу "М1" у мережах кабельного телебачення від 05.07.2002 № 126-к ЗАТ"ТелеОдин" передало ТОВ "Рікона" невиключне майнове право на ретрансляцію програм (зокрема, аудіовізуальних творів) телеканала "М1";

- відповідно до пункту 5.1 цього договору "оператор не несе відповідальності за порушення авторських та суміжних прав, які були допущені в Програмі та рекламних матеріалах ЗАТ "ТелеОдин".

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність порушення майнових авторських прав у публічному сповіщенні аудіовізуальних творів, до складу яких увійшли Музичні твори.

Згідно з приписами, зокрема, статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне сповіщення творів, тобто передачу за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2007 справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для з'ясування питання про те, чи реалізовано авторами Музичних творів право на одержання авторської винагороди та яким чином, і питання визначення суми компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача за неправомірне повторне публічне сповіщення Музичних творів.

Згідно з частиною першою статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Попередні судові інстанції у вирішенні даного спору, не виконавши зазначених вказівок суду касаційної інстанції:

не встановили, які саме об’єкти авторського права ретрансльовано ТОВ "Рікона" та не надали оцінки доводам позивача про те, що відповідачем-1 ретрансльовано саме Музичні твори, які увійшли як самостійні складові частини до аудіовізуальних творів;

обмежились посиланнями на недоведеність позивачем неправомірності ретрансляції ТОВ "Рікона" аудіовізуальних творів (а не Музичних творів), хоча саме відповідач-1 повинен доводити правомірність ретрансляції ним Музичних творів;

вказали на неможливість з'ясувати обсяг порушення, хоча не дослідили належним чином наявні у матеріалах справи докази, зокрема, відеокасету, на якій зафіксовано повторне публічне сповіщення Музичних творів;

не зазначили, яким саме нормам чинного законодавства не відповідає акт фіксації публічного сповіщення творів шляхом передачі по кабелю від 23.08.2004, хоча у випадку наявності сумнівів у достовірності такого доказу мали витребували у позивача документи і матеріали на підтвердження такої достовірності;

у судових рішеннях зазначили про неможливість з'ясувати суму можливої винагороди за аналогічне використання спірних музичних творів на умовах ліцензійного договору, яка встановлюва лася суб’єктом авторських прав за попередніми угодами або відповідає усталеній практи ці в даній сфері, не перевіривши натомість заявлену позивачем до стягнення суму компенсації.

Відтак оскаржувані рішення та постанова попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню, а справа –передачі на повторний новий розгляд до суду першої інстанції.

У повторному новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, виконати наведені в постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2007 вказівки касаційної інстанції, об’єктивно оцінити докази, що мають значення для розгляду справи, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-7 –111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2008 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 зі справи № 18/368-07(32/163-07(16/11(12/1) скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.