813/451/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість - 28.05.2019 Прийняття

20 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09 січня 2014 року №0000012202 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 58650 грн за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14663 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судове рішення, яке є предметом касаційного перегляду у даній справі прийнято в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року в задоволені адміністративного позову Товариства відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року по справі № 813/451/14 та прийняту нову, якою задоволений адміністративний позов Товариства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000012202 від 09 січня 2014 року, з мотивів того, що між позивачем та його контрагентами ТОВ "Лідерком" та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" укладено та виконано господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами.

13 жовтня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач доводить протиправність формування позивачем податкового кредиту у грудні 2011 року за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент" на суму 26203 грн 62 коп. за наслідками господарських операцій з поставки будівельних матеріалів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідерком" у сумі 32446 грн 69 коп. по факту виконання будівельно-монтажних робіт, з мотивів того, що у цих контрагентів відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, які давали б можливість виконувати взяті на себе договірні зобов`язання.

Також, відповідач посилається на порушення кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 215 КК України, протокол допиту директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшенн менеджмент" Кузейка А.В. від 07 травня 2012 року та невідповідність прийнятої до обліку позивачем видаткової накладної від 27 грудня 2011 року №РН-12-2707 вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14.

Відповідач вважає необхідним врахувати при касаційному перегляді цієї справи правові висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 05 березня 2012 року по справі № 21-421а11 за правилами частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, положення якої діяли на час подання касаційної скарги до 15 грудня 2015 року.

Стосовно виконання будівельник робіт, відповідач вказує на неможливість залучення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідерком" до виконання будівельних робіт особи, яка здійснює технічний нагляд на будівництві, що суперечить порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єктів архітектури встановленого Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України 11 липня 2007 року №903 (903-2007-п) .

15 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувана справа № 813/451/14 (876/1999/16) з Львівського окружного адміністративного суду.

18 квітня 2017 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін.

05 січня 2017 року справа № 813/451/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справа № 813/451/14 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/26695/18 передані до Верховного Суду.

У зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, Суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31291285, зареєстроване 08 лютого 2001 року, є платником податку на додану вартість з 21 лютого 2001 року.

У грудні 2013 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин та взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідерком" за весь період здійснення взаєморозрахунків, результати якої викладені в акті перевірки від 23 грудня 2013 року №559/22-80/31291285 (далі - акт перевірки).

09 січня 2014 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 58650 грн за порушення підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 14663 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство мало правовідносини із ТОВ "Лідерком" та ТОВ Ейс констракшен менеджмент".

На виконання умов договору від 05 грудня 2011 року та Угоди від 28 грудня 2011 року ТОВ "Лідерком" здійснило виконання будівельно-монтажних робіт на об`єктах за адресою : м. Львів, вул. Шевченка, 418 та м. Львів, вул. Личаківська, 81, які прийняті та оплачені позивачем, факт виконання робіт по цим правочинам підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень місяць 2011 року від 29 грудня 2011 року, а також податковими накладними, платіжними дорученнями (том 1 арк. справи 69-79).

За умовами договору поставки №12 від 02 грудня 2011 року ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" поставило Товариству товар, а саме паркет дубовий, блоки дверні, блоки віконні з металопластику на загальну суму 157 221,75 грн. За поставлений товар позивачем перераховано постачальнику грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями. Факт отримання товару по договору від 02 грудня 2011 року підтверджується видатковою накладною №РН-12-2707 від 27 грудня 2011 року та податковою накладною (том 1 арк. справи 80).

Позивач доводить використання придбаних товарів і послуг у своїй господарській діяльності, зокрема те, що придбані у ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" товари (вікна) були в подальшому використані під час виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті по вул. Личаківська, 81 у м. Львові згідно Договору підряду від 05 грудня 2011 року укладеного із ТОВ "Лідерком".

Суд визнає, що долучені до матеріалів справи акти виконаних робіт та видаткова накладна від 27 грудня 2011 року не відповідають вимогам, встановленим частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки означені документи в порушення норм цієї статті не містять обов`язкових реквізитів, а саме посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистих підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінюючи спір у цій частині суд першої інстанції під час нового розгляду справи встановив, що видаткова накладна №РН-12-2707 від 27 грудня 2011 року не містить прізвища та ініціалів особи, яка отримала товар, що свідчить про невідповідність її вимогам до первинних документів, передбачених статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність". Інших доказів реального виконання господарських операцій між ТОВ "Галичбудмонтаж" і ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" позивачем не представлено.

Оцінюючи акти приймання-передачі, довідки про вартість виконаних робіт, розрахунки суд першої інстанції встановив, що вони не відповідають вимогам до первинних документів, оскільки не містять прізвищ та ініціалів осіб, які склали й підписали ці документи.

Суд першої інстанції висновувався на тому, що для підтвердження права на формування податкового кредиту, позивачем надано податкову накладну від 27 грудня 2011 року №917, яка формально не містить дефектів у її оформленні, однак у будь-якому разі, нереальність операції, яка в ній відображена, унеможливлює її використання для правомірного віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Посилання відповідача на наявність в провадженні ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів і зборів України кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених статті 205 частини другої, статті 212 частини 3 Кримінального кодексу України по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на думку суду апеляційної інстанції не підтверджує факту відсутності реальних господарських наслідків по вищезазначеним правочинам, які укладав позивач. З копій ухвал Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2014 року, вбачається, що дані особи притягалися до відповідальності за ухилення від сплати податків. Тобто, ухилення зазначених осіб від сплати податків не свідчить про факт нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами. Директори ТОВ "Лідерком" ОСОБА_4 та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" ОСОБА_5 в якості обвинувачених (підсудних) по даній кримінальній справі чи іншій не проходили.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неприйнятність посилань податкового органу на матеріали кримінальних проваджень та ухвали місцевого суду, як докази нереальності господарських операцій. Долучений до матеріалів справи протокол допиту свідка не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, не засвідчений слідчим або процесуальним керівником, що за наявності нового розгляду справи доводить нехтування зокрема відповідачем обов`язком надання належних письмових доказів.

Неприйнятним є також посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортної накладної щодо отримання товару від ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" по договору від 02 грудня 2011 року, з огляду на те, що податковий кредит сформований позивачем по факту отримання товару без транспортних послуг.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентом позивача товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Доводи податкового органу про залучення до виконання будівельних робіт контрагентом позивача особи, яка здійснює контроль за цими роботами оцінені судом першої інстанції та залишені поза увагою суду апеляційної інстанції. Суд визнає, що відсутність у первинних документів статусу юридично значимих унеможливлює оцінку доводів відповідача у цій частині спору.

Суд визнає хибним висновок суду апеляційної інстанції про те, що між позивачем та його контрагентами ТОВ "Лідерком" та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу №0000012202 від 09 січня 2014 року, з огляду на те, що позивачем не надані відповідні первинні документи як підстава для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що неналежними письмовими доказами (первинними документами) може бути підтверджений рух придбаного позивачем товару та робіт.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи документами не підтверджений рух придбаного позивачем товару (продукції) та робіт.

Недоведеність здійснення позивачем господарських операцій, їх реального характеру свідчить про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції), робіт та підтверджує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Правомірність збільшення відповідачем грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, внаслідок чого постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, постанова суду першої інстанції залишається в силі.